New UN Human Rights Council study emphasises importance of casualty recording for human rights
A breakthrough United Nations report outlining the importance of casualty recording for the protection and promotion of human rights has received nearly universal support at the Human Rights Council’s 53rd session.
The report, which linked casualty recording and human rights obligations directly, received widespread support at the council on July 3rd – with 19 states and observers expressing support for the findings and recommendations. Only one state, Venezuela, expressed objections.
The study will create pressure on states – many of which have previously expressed confusion and hesitancy regarding their obligations around casualty recording – to do more to monitor the civilian impact of conflict.
Setting the tone for the Council session, the report from the High Commissioner for Human Rights recommended that states: “ensure that casualty recording systems and policies are in place and report publicly on all casualties believed to have resulted from hostilities or violence and their circumstances, including for reparations and accountability”.
If implemented, such measures would create a global best practice around casualty monitoring. There is currently little transparency about how states record casualties from their own actions, and state militaries often face accusations of undercounting the civilian impact of their actions.
In the United Kingdom, for example, the Ministry of Defence refuses to publicly disclose details on its own mechanism for casualty recording in the war against ISIS. Airwars is challenging this position in a tribunal later this year.
The importance of casualty recording
The High Commissioner’s report emphasised; “Casualty recording is an important and effective means of delivering on a range of fundamental human rights”. The report further notes: “In addition to disciplinary and accountability measures, such information can be used to foster compliance with international law, including by changing practices and behaviour and enhancing training to this end.”
The US delegation reflected on casualty recording in Ukraine, acknowledging that: “we still do not know the full picture. For that reason, we must advance efforts to create a comprehensive casualty recording system that accounts for all casualties, both civilian and military.”
The delegation went on to emphasise that the US is keen to “aid the international community in developing a casualty reporting mechanism at the international level to contribute to equal access to justice for all”
The support for casualty recording is particularly significant in the context of other successes for civilian protections at the UN last week. In a statement welcoming the report on casualty recording, 56 states of the ‘Group of Friends of R2P’ emphasised the connection between casualty recording and atrocity prevention.
A week earlier, a resolution was adopted at the General Assembly creating an independent institution to examine the fate of all people who are missing in Syria. Since the beginning of the Syrian conflict in 2011, an estimated 130,000 people have gone missing or been forcibly disappeared.
The moves at the UN follow other international assertions on the importance of casualty recording. The Explosive Weapons Declarations, signed by nearly 90 states in November last year, urges states to “record and track civilian casualties, and [ensure] the use of all practicable measures to ensure appropriate data collection.” The US’ Civilian Harm Mitigation and Response Action Plan (CHMRAP), which is widely seen as one of the most ambitious and detailed national policies on this topic, highlights that “developing standardized reporting procedures for operational data to inform civilian harm assessments …will improve DoD’s ability to mitigate and respond to civilian harm.”
The work of independent civil society organisations
Airwars has been collaborating with civil society organisations, particularly Every Casualty Counts and other partners in the Casualty Recorder’s Network, to present evidence for the Human Rights Council report over the last year.
Last year, Every Casualty also released a hard hitting report outlining the requirements for casualty recording across legal regimes. It found that “international humanitarian and human rights law contain extensive requirements regarding states’ duties to account for the dead and missing in armed conflict and other situations of gross human rights violations… these duties are universally binding on all states.”
The work of these organisations was emphasised throughout the report. On the work of Airwars, the report highlighted our work with the US military and Government in particular, highlighting that: “more than 70 per cent of United States internal inquiries into civilian casualties caused by air strikes in the Syrian Arab Republic and Iraq since 2014 have been based on casualty recording submitted by Airwars.”
The report also drew attention to the advocacy work of organisations like Airwars, writing: “…following years of advocacy and engagement based in part on [Airwars’] findings on casualties in Iraq, Libya, Somalia, the Syrian Arab Republic and Yemen, the United States Department of Defense issued the Civilian Harm Mitigation and Response Action Plan in August 2022.”
We welcome the findings of the report on casualty recording and the widespread support it received at the Human Rights Council last week. It brings clarity to the requirements on states and reaffirms, at an international level, the importance of accurately recording and reporting on casualties in warfare.
published in partnership with
Share on
Airwars/FT partnership finds facility at centre of Russo-Iranian UAV partnership recruiting specialist engineers and Farsi speakers
This article was originally published in the Financial Times and written by Airwars’ Nikolaj Houmann Mortensen and Sanjana Varghese, along with multiple reporters from the FT.
Russia’s covert drone partnership with Iran has included close co-operation on a new factory in the Russian province of Tatarstan, where Moscow has converted an agricultural unmanned aerial vehicle maker to supply its war effort in Ukraine.
Albatross, the company operating on a key site for Russo-Iranian collaboration, has produced reconnaissance drones for President Vladimir Putin’s defence ministry, with roughly 50 delivered for combat in eastern Ukraine.
The factory is at the centre of an expanding tech partnership with Tehran, whose expertise Moscow has relied on to establish a domestic drone-building capability to support its invasion and further skirt western sanctions.
Activity at the Russian facility has increased in recent months, with the business park where it is based launching a recruitment drive for UAV engineers and Farsi speakers able to translate “technical documents”, according to adverts and social media posts.
Albatross, a Russian group that previously specialised in farming tech, built its new factory inside the Alabuga special economic zone in Tatarstan — a site the US has claimed is the centre of the Tehran-supported effort to develop Russia’s capacity in making drones.
In a video released last month, Russia’s Ministry of Defence showed soldiers in Ukraine launching reconnaissance drones, which it referred to as “Albatross” drones. In a statement to Russian state media, the company said they had supplied 50 M5 drones. The drones appear identical to ones being built at the Alabuga factory.\
In February, the Institute for Science and International Security, a Washington think-tank, first reported that Albatross had established itself in Alabuga and they noted job advertisements had been placed in the area for UAV engineers.
From October 2022, the business park sought candidates for roles with titles such as “UAV production director”, “UAV designer” and “UAV chief technologist”.
Airwars, a conflict monitoring group based at Goldsmiths, a college of the University of London, found several ads for UAV-related jobs cited a requirement to understand “reverse-engineering processes”. In addition, they found the business park has also posted advertisements for Farsi interpreters who will be required to travel, perform simultaneous translation and translate technical documents.
In June, the White House issued satellite photographs that identified two buildings in the Alabuga zone area as a key part of Iran’s attempts to help Moscow increase its drone capacity. “We are also concerned that Russia is working with Iran to produce Iranian UAVs from inside Russia,” said John Kirby, the US National Security Council spokesperson.
The Financial Times and Airwars have identified Albatross as the drone-builder in one of those buildings. Statements by Albatross on the floor space of their facilities match the official dimensions of one of the buildings. In addition, an address listed on Albatross’s website seems to correspond to the location identified by the US photograph.
The article can be read in full here.
The research for this investigation was supported by a grant from the Investigative Journalism for Europe (IJ4EU) fund.
Share on
published in partnership with
Цей огляд методології супроводжує нашу аналітичну записку “Характер шкоди, завданої цивільному населенню внаслідок дій Росії в Харківській області, згідно з повідомленнями місцевих джерел”, нашу сторінку з інформацією про війну в Україні та архів з детальним описом кожного із закументованих інцидентів з завдання шкоди цивільному населенню.
Цей підхід було розроблено під час документування конфліктів у Лівії, Сирії, Іраку, Ємені, Сомалі та Секторі Газа, і він відповідає світовим стандартам у реєстрації жертв серед цивільного населення.
Що таке “інцидент”?
“Airwars” здійснює документування шкоди, завданої цивільному населенню, на основі документування окремих інцидентів. Кожен інцидент визначається як момент у часі і просторі, коли джерела повідомляють про загибель або поранення цивільних осіб. Більш детальний опис джерел міститься нижче.
Якщо точний час і місце інциденту невідомі, випадки загибелі і поранення цивільного населення можуть бути об’єднані в одну подію до отримання додаткової інформації. Для кожного інциденту встановлюються координати, з максимально можливим ступенем точності нашими досвіченими командами з геолокації. Коли точне визначення місця події є неможливим, інциденти, що спричинили шкоду цивільному населенню, об’єднуються до надходження додаткової інформації.
Зображення для підвердження геолокації, інцидент RUK192
Наш мінімальний поріг точності геолокації для включення інциденту до архіву відповідає району області.
Всі інциденти в нашому архіві є “живими”, тобто їх може бути оновлено, переглянуто або змінено з надходженням додаткової інформації.
Наші джерела
Задля документування завданої шкоди цивільному населенню ми проаналізували всі наявні повідомлення з відкритих джерел про загибель або поранення цивільних осіб Харківській області внаслідок застосування вибухової зброї усіма сторонами конфлікту.
Наші джерела інформації було встановлено висококваліфікованою командою українських дослідників, що використовувала метод, заснований на документуванні окремих інцидентів. Командою було сформовано постійно оновлюваний перелік джерел для моніторингу та розслідування заяв про загибель або поранення цивільних осіб. Ці джерела включають Telegram, Twitter, Facebook, а також місцеві та міжнародні ЗМІ та організації українською, російською та англійською мовами.
Ми регулярно проводимо cпіввставлення даних, щоб забезпечити координацію з іншими організаціями громадянського суспільства, які теж працюють над документуванням завданої шкоди цивільному населенню.
На сьогоднішній день подібні агреговані бази даних, що містять дані про жертви серед цивільного населення в Харкові та області, створено наступними організаціями: Bellingcat, Eyes on Russia – Center for Information Resilience, проект “Атаки на охорону здоров’я в Україні”, Hala systems, Armed Conflict Location and Event Data (ACLED), Платформа пам’яті “Меморіал”, Архів війни, Харківська правозахисна група та Українська Гельсінська спілка з прав людини/ініціатива “Трибунал для Путіна” (T4P).
Ми посилаємося на ці бази даних у наших детальних описах інцидентів задля полегшення обміну інформацією та узгодження відомостей, які містяться у різних наявних базах даних з документування жертв серед цивільного населення.
Зверніть увагу, що згадка “Airwars” про інцидент, що міститься у іншій базі даних з відкритих джерел, не означає, що результати дослідження “Airwars” точно збігаються з тим, що було зафіксовано цією організацією. У деяких випадках висновки можуть відрізнятися через використання інших джерел або через відмінності в методології.
Поводження з дезінформацією/недостовірною інформацією
Як і в усіх інших конфліктах, які ми відстежуємо, ми документуємо всю наявну інформацію, що стосується окремого інциденту завдання шкоди цивільному населенню, незалежно від приналежності джерела. Іншими словами, якщо джерело містить посилання на цивільних осіб, які загинули або були поранені в результаті окремого інциденту, воно буде включене в наше оцінювання інцидента. Якщо джерело містить лише загальну інформацію без прив’язки до конкретного інциденту, воно не буде включене.
Уся інформація оцінюється, записується та архівується в рамках кожного оцінювання задля того, щоб користувач нашої бази даних міг за потреби провести подальше розслідування.
Категорії інцидентів завдання шкоди цивільному населенню
“Airwars” розробив унікальну методологію класифікації інцидентів завдання шкоди цивільному населенню відповідно до характеру інформації, виявленої у зв’язку з інцидентом. Такий підхід дозволяє користувачам архіву швидко зрозуміти інформаційне середовище, пов’язане з кожним звинуваченням.
-
Підтверджені: всі джерела погоджуються, що шкода цивільному населенню сталася внаслідок дій однієї воюючої сторони (наприклад, всі джерела стверджують, що російські війська вбили цивільних осіб внаслідок одного удару).
Спірні: не всі джерела погоджуються з тим, хто несе відповідальність за шкоду, заподіяну цивільному населенню (наприклад, деякі джерела стверджують, що шкода була спричинена діями Росії, але інші джерела стверджують, що шкода була спричинена діями українських сил).
Слабкі: твердження про заподіяну шкоду надійшло лише з одного джерела, з невеликою кількістю унікальної інформації, поширеної серед відкритих джерел. Ця категорія може змінитися на “підтверджену” або “спірну”, якщо з’явиться більше інформації. Наприклад, інциденти, кваліфіковані як “слабкі” на окупованих територіях, де доступ до інформації був обмежений російськими силами, можуть бути пізніше переоцінені після виявлення нових деталей.
Скасовані: інциденти, в яких первісна оцінка жертв серед цивільного населення згодом виявилася неточною через появу нової інформації. Іншими словами, було виявлено відсутність жертв серед цивільних.
Додаткові категорії та примітки
Особиста інформація постраждалих цивільних осіб
Імена та особиста інформація цивільних осіб, які постраждали і чиї особиcті дані було встановлено, не було включено до нашого публічного архіву через постійні побоювання щодо їхньої безпеки та безпеки їхніх близьких, а також відповідно до Закону України “Про захист персональних даних” та інших нормативно-правових актів. “Airwars” зберігає захищений приватний архів інформації щодо цих осіб на випадок, якщо ситуація зміниться.
Пошкодження інфраструктури
Ми задокументовували пошкодження цивільної інфраструктури у тих випадках, коли також повідомлялося про загибель або поранення цивільних осіб. Наше визначення поняття “інфраструктура” може ще змінюватися, але на сьогоднішній день воно враховує будь-яку згадку в джерелах наступних термінів: медичні заклади, школа, сільське господарство, надання гуманітарної допомоги, гуманітарна евакуація, релігійна установа, ринок, газовий об’єкт, електростанція та водопровідна станція.
Виклики та обмеження
Щодо обліку жертв серед цивільного населення в Україні та Харківській області
Український уряд припинив публікувати загальнонаціональну оцінку втрат через чотири дні після початку війни. Організація Об’єднаних Націй, яка наразі є єдиним офіційним джерелом цих даних, не надає детальної інформації про втрати за регіонами. На початку травня 2023 року, за оцінками ООН, за 15 місяців на всій території України загинуло лише 8 800 українських цивільних осіб, переважно внаслідок застосування вибухової зброї. ООН неодноразово визнавала, що це занижена оцінка, тоді як українські військові прокурори вважають, що реальна кількість жертв може бути в 10 разів вищою.
Команда “Airwars”, що працює над дослідженням війни в Україні, з’ясувала, що місцеві джерела часто посилались на органи влади відносно інформації про втрати і кількість жертв, і рідше, ніж в інших конфліктах, за якими стежить “Airwars”, надавали оцінки кількості жертв серед цивільного населення з боку громадськості. Це можна пояснити тим, що ще до повномасштабного вторгнення в Україні функціонували офіційні структури безпеки, судово-медичні та судово-медичні установи, яким цивільні особи довіряли здійснення внутрішньої реєстрації шкоди, завданої цивільному населенню. Побоювання щодо можливої окупації та помсти в Харківській області під час проведення дослідження також можуть пояснити меншу готовність джерел публікувати інформацію про інциденти у відкритих джерелах.
Наша команда зафіксувала обмежену кількість повідомлень про поранення цивільних осіб у місцевих ЗМІ, натомість джерела часто згадують про цивільних осіб, яких “витягли з-під завалів”. За відсутності чіткої згадки про поранення ми не включали врятованих з-під завалів до числа постраждалих цивільних осіб. Однак ми долучали цю інформацію до нашого оцінювання інцидентів. Ми використовуємо її як альтернативний спосіб відстеження шкоди, завданої цивільним.
Щодо ідентифікації жертв та зниклих безвісти
У низці інцидентів наші дослідники зіткнулися з однією серйозною прогалиною в оприлюдненій інформації, а саме з ідентифікацією жертв. В україномовних повідомленнях було мало згадок про імена жертв, а також обмежена інформація про їхню стать, вік або рід занять. Існує низка потенційних причин цієї прогалини, але ключовим фактором є Закон України “Про захист персональних даних”, а також інші нормативно-правові акти, які застосовуються органами влади для захисту особистих даних цивільних осіб. Це дозволяє розголошувати особисту інформацію лише тоді, коли на це є згода жертви або її сім’ї. Іншими причинами можуть бути ризики безпеки, пов’язані з документуванням шкоди, завданої цивільному населенню в районах активних бойових дій, таких як Харків, а також ускладнений або заборонений доступ цивільних осіб до зруйнованих або обвалених будівель у міських районах, коли вони шукають своїх близьких.
Ідентифікація цивільних осіб, загиблих під час конфлікту, також була особливо складною в Харківській області, зважаючи на те, що багато районів регіону були окуповані російськими військами протягом кількох місяців. У жовтні 2022 року українська влада повідомила, що знайшла сотні тіл на нещодавно відвойованих територіях. У випадках, коли причини смерті не були відомі і багато сімей все ще чекають на результати ДНК-тестів і додаткових розслідувань, щоб дізнатися про долю своїх близьких, ці жертви не були включені до нашої загальної кількості жертв. Деякі експерти стверджують, що на пошук та ідентифікацію жертв серед цивільного населення можуть піти роки. За оцінками Харківської правозахисної групи, лише в Харківській області зниклими безвісти вважаються майже 2 000 осіб.
(Translated to Ukrainian by Iryna Chupryna and Igor Corcevoi)
Основною мовою “Airwars” є англійська. У разі виникнення питань, пов’язаних з цим документом, будь ласка, перегляньте нашу англомовну версію тут або зв’яжіться з нами за адресою info@airwars.org
published in partnership with
Share on
Investigation by Airwars and Der Spiegel reveals German components exported to Russian drone manufacturer
This article was originally published in Der Spiegel and written by the paper’s Oliver Imhof, as well as Airwars’ Sanjana Varghese and Nikolaj Houmann Mortensen. The original German-language version can be read here.
It is the workhorse of the Russian armed forces in Ukraine: the Orlan-10 drone provides important reconnaissance data, corrects artillery fire and can even be equipped with grenades. It is one of the most used drones by the Kremlin’s forces, heavily involved in the destruction of Ukrainian cities.
Research by SPIEGEL and the British organisation Airwars now shows that components from numerous German manufacturers may have ended up with the drone manufacturer via the import company SMT iLogic – despite sanctions against the manufacturer. The German companies include Infineon, Würth and AMS Osram.
The products include microchips, thermal sensors, cameras and antennas. Many are shipped indirectly through hubs in China, Hong Kong and elsewhere. It is unclear whether the companies intentionally violated sanctions.
“Producers of specialised components often do not know in detail what their products can be used for,” said Gabriel Felbermayr, director of the Austrian Institute for Economic Research (WIFO). “Still, it’s surprising that German exporters don’t smell a rat when large quantities are supplied to dubious companies with which there have been no or no substantial business relations before, and where presumably very good prices can be found.”
190 shipments
Nearly 18 months after Russia’s invasion of Ukraine, the West has struggled to cut off supply to Moscow’s war machine. Both the US and the EU imposed sanctions aimed at disrupting supply chains, and many Western companies released public statements after the invasion stating they would not be selling products to Russia or Russian companies.
Yet multiple reports have found foreign components in large numbers in military equipment used by Russian forces. Trade has been facilitated by a complex network of transshipment hubs, shell companies and other diversionary mechanisms that have limited the impact of sanctions and kept goods flowing into Russia.
Nevertheless, according to several reports, foreign components are repeatedly found in Russian military equipment; including the Orlan-10. A complex network of transshipment points, shell companies, and other diversionary mechanisms facilitates the trade.
While the drone manufacturing Special Technology Centre (STC) has been sanctioned by the US since 2016, SMT i-Logic has seemingly been able to import huge volumes of microelectronics and components used in the Orlan-10 for years. An investigation by Reuters and the UK think tank RUSI uncovered that iLogic operates from the same address in St. Petersburg as the Orlan manufacturer, and that iLogic was established by senior STC executives shortly after Russia’s invasion of Crimea.
In response the EU placed SMT-iLogic on its sanctions list in February 2023, and banned EU companies from supplying electronic goods to the company.
Between the beginning of February and the end of September 2022, products from around 20 German companies or their subsidiaries were sold to SMT iLogic, a review of commercially available data shows. This includes a total of just over 190 shipments, including from Infineon, Würth Elektronik and AMS Osram. Goods from German semiconductor giant Infineon alone were shipped 55 times.
Infineon said it had “instructed all distribution partners worldwide to take reliable measures to stop deliveries of products or the provision of services on behalf of Infineon that violate the sanctions… It is extremely difficult to control the resale of a product throughout its life cycle. Nevertheless, we have taken all measures at our disposal to ensure compliance with the sanctions not only according to their wording but also in line with their spirit.”
Würth said in a statement that “the companies of the Würth Elektronik Group do not deliver to Russia from Germany or any other country. Incidentally, all deliveries abroad are checked for compliance with applicable embargo regulations using an established export control system.”
Many chips also found in civilian devices
AMS Osram said it was taking the allegations seriously and would launch an investigation. After reviewing the case, AMS Osram says the shipments were “very simple LED light sources.”
Despite reports of widespread use of the Orlan-10 in Ukraine, some 87 shipments of parts to SMT iLogic this year came from nine different German electronics companies or their subsidiaries. Dozens of shipments from German companies were sent in the month following the imposition of EU sanctions, although no shipments came directly from Europe during that period.
Despite the sanctioned buyer, exporting companies frequently state in customs forms that products are not intended for military purposes They include semiconductors and heat sensors, often in large quantities. A shipment from Yilufa Electronics via Shenzhen in China in March 2023 contained 500 “inductors and wedges for wide applications in the manufacture of industrial equipment.” They had been supplied by Würth Elektronik, a German manufacturer.
Although some shipments contain semiconductors, many types of chips installed in drones are also found in various civilian devices, explains Chris Miller, author of “Chip War” – a book about the global trade in semiconductors. It is extremely difficult to clearly identify the origin of components, he says, because they are traded worldwide in sold in large quantities and used in everything from smartphones to dishwashers to cars. Millions of chips for everyday applications are available on the world market, and Russia needs only a fairly limited number of components to build drones, Miller said.
“So that adds to the difficulty because then you may only need to smuggle in a thousand chips—depending on the type of chip, you can often fit that in just a couple of suitcases,” he says.
As the distribution networks after manufacturing are so complex, sanction control is a challenge, he says. “Once the chips leave the factory, they are sold not only to end users, but also to distributors who resell them to other distributors and end users. That’s really where the enforcement challenge emerges.” So it’s difficult for manufacturers to control exactly where their products end up. Gabriel Felbermayr therefore suggests that intermediaries who resell to Russia could be sanctioned.
Impossible to hide
Customs data shows that manufacturers rarely, if ever, export products directly to SMT iLogic. Instead, most appear to have been sourced from distributors and microelectronics companies. The companies supplying the parts to SMT iLogic are mostly Chinese firms, with some also based in other countries such as Serbia, Turkey and India.
Other companies, such as Hong Kong-based Asia Pacific Links, which supplied SMT iLogic components worth several million dollars, are owned by Russians living abroad. Another export company, Industrial Components Weirich, is run by a 58-year-old Russian-German from a suburb of Saarbrücken, according to Die Welt. According to customs data, this company sent at least 130 shipments to SMT iLogic between Russia’s invasion and the end of September 2022, and delivered integrated circuits to SMT iLogic as late as February 2023 – before EU sanctions were imposed on SMT iLogic. The company did not respond to SPIEGEL’s request for comment.
While most of the shipments went from China to Russia, both Industrial Components Weirich and Turkish and Chinese companies sent dozens of shipments directly from Hamburg and Waldbrunn to St. Petersburg in the fall of 2022 to February 2023.
Erlend Bollman Bjørtvedt, the head of Corisk, a Norwegian risk analysis consultancy, closely monitors the trade flows of semiconductors from Europe after the start of the Ukraine war. “It’s not really possible to hide trade anymore,” says Bjørtvedt . “So companies are taking a very, very big risk.”
One indication, for example, is when a company that previously shipped only small or no quantities of components suddenly ships large quantities to countries such as Kazakhstan. This often indicates “shadow trade,” in which the components are subsequently exported from that country to Russia.
“What we see is that many Western companies have multiplied their normal sales to Kazakhstan by 10 times, 20 times, 100 times – sometimes 1,000 times. They experience enormous growth in their exports, and such patterns should always serve as compliance warnings, red flags waving inside the corporate organization,” he said.
Bjørtvedt acknowledges, however, that once components enter Russia through complex distribution networks, it becomes difficult for the manufacturer to exercise control. In such cases, he said, it is more likely to be an involuntary parallel import. Companies whose products unwittingly appear in the conflict then usually distance themselves publicly.
“The sanctions regime against Russia is difficult to control because it specifies export bans on certain products, rather than banning exports in general but allowing exceptions. The latter would be easier to enforce,” says Gabriel Felbermayr.
The production of this investigation was supported by a grant from the Investigative Journalism for Europe (IJ4EU) fund.
Share on
published in partnership with
Annual report 2022
Airwars annual report for May 2022-May 2023.
The report outlines key highlights from the organisation’s research, investigations and advocacy departments over the time period, as well as strategic objectives and basic financial details.
It includes a foreword by Airwars’ director Emily Tripp, who took over at the beginning of the time period, and is designed to provide an overview of the how the different parts of the organisation overlap to achieve shared goals.
Annual report 2022
Архів загиблих і поранених мирних жителів Харківської області є на сьогодні одним з найґрунтовніших документів у відкритому доступі.
Мати, яка загинула, тримаючи свою дитину в обіймах; літня жінка, яку вразив уламок, коли вона годувала бездомних котів; сім’я, похована під завалами протягом кількох тижнів – це одні із сотень спустошливих людських історій, які містить новий дослідницький портал Airwars про війну в Україні. На сьогодні він є одним з найбільш детальних документів у відкритому доступі про вплив війни на цивільне населення.
Протягом дев’яти місяців нова дослідницька група “Airwars” по Україні ретельно задокументувала кожне оприлюднене повідомлення про заподіяну шкоду цивільному населенню від вибухової зброї під час “битви за Харків”, що тривала від початку російського вторгнення 24 лютого до 13 травня 2022 року.
Дані можна вивчати на порталі Airwars за допомогою інтерактивної карти, бази даних щодо цивільних жертв та теплової карти міста. Наші висновки доступні у повному дослідницькому звіті, що супроводжується методологічною нотаткою. Проєкт було створено як приклад для побудови публічно доступної бази даних з відкритих джерел про жертви серед цивільного населення в Україні. Цифри не претендують на вичерпність та остаточність.
Серед ключових висновків були такі:
-
Протягом досліджуваного періоду було повідомлено про загибель щонайменше 275 і до 438 цивільних осіб внаслідок використання вибухових засобів. Крім того, було повідомлено про поранення від 471 до 829 цивільних осіб.
У випадках, коли місцеві джерела надавали більше детальну інформацію про жертв, “Airwars” встановив, що щонайменше 30 дітей, 52 жінки і 61 чоловік були ймовірно вбиті російськими військами.
Щонайменше у 60 випадках (майже третина усіх інцидентів) цивільні, які загинули або були поранені внаслідок артилерійських обстрілів та ударів російською артилерією, перебували у своїх помешканнях.
Війна мала руйнівний вплив на інфраструктуру у всьому місті. Щонайменше 16 випадків завдавання шкоди цивільному населенню пов’язані з обстрілом або ударом російської артилерії по лікарнях та інших медичних закладах.
У 95% повідомлених інцидентів про завдану цивільному населенню шкоду не було жодних супутніх повідомлень про військові жертви або пошкодження військових об’єктів попри заяви Росії про те, що вони атакують лише військові об’єкти.
Найжахливіший випадок заподіяння шкоди цивільному населенню було зафіксовано 9 березня в Ізюмі. Внаслідок ударів і артилерійському обстрілу по п’ятиповерховому будинку загинуло від 44 до 54 цивільних осіб, включаючи до шести дітей.
У порівнянні з іншими конфліктами, які відстежувала “Airwars”, було значно менше публічно названих жертв – швидше за все, це результат політики українського уряду щодо захисту даних і конфіденційності.
Знімок інтерактивної бази даних Airwars про жертви серед цивільного населення в Харкові
Битва за Харків
“Airwars” є провідною світовою організацією, яка відстежує вплив військових конфліктів на цивільне населення, і вже десять років відслідковує наслідки військового втручання в конфлікти, в тому числі втручання коаліції під проводом США проти Ісламської держави та російських військових в Сирії.
Війна в Україні призвела до безпрецедентного зосередження уваги на заподіяній шкоді цивільному населенню, але масштаби насильства перевищили всі механізми оцінки жертв. Було запущено численні проєкти, які містять як дослідження з відкритих джерел інформації, так і розслідування на місцевості. Ці спроби підрахунку втрат є кумулятивними, кожна з яких висуває різні деталі на перший план. Метою таких зусиль є, зрештою, створення доказової бази для встановлення справедливості та притягнення до відповідальності, одночасно створюючи уявлення про масштаби втрат.
Після консультацій з міжнародними та українськими партнерами щодо прогалин у такому обліку втрат “Airwars” зосередила свою пілотну програму на битві за Харків.
Друге за розміром місто України, Харків, є одним з найбільш постраждалих міст під час війни. Розташоване приблизно за 40 км від російського кордону, з великою кількістю російськомовного населення і тісними зв’язками з російською економікою, місто було ключовою ціллю агресора з початку російського вторгнення 24 лютого 2022 року.
Коли російські війська вторглися в Україну з різних напрямків, тисячі військових увійшли до Харківської області. Міста і села зазнали сильних обстрілів. За кілька тижнів ключові міста області, зокрема, Ізюм, Куп’янськ та Балаклія, було окуповано російськими військами.
Сам Харків ніколи не був окупований, але, натомість, став ареною інтенсивних боїв та массової евакуації.
В кінці квітня 2022 року українські війська розпочали контрнаступ у Харківській області. До 13 травня російські війська були витіснені з околиць міста – битва за Харків була оголошена виграною. Ще кілька місяців знадобилося українським військам, щоб повернути інші окуповані Росією міста в Харківській області.
Людські страждання
Дослідження “Airwars”, яке проводила наша українська дослідницька група протягом дев’яти місяців, передбачало ретельний збір усіх публічно оприлюднених подробиць щодо вчинення шкоди цивільному населенню. Загалом дослідники відстежили 200 випадків завдання шкоди цивільному населенню, заподіяної вибуховою зброєю за цей період. Кожен із них має власну спеціальну оцінку та сторінку на вебсайті “Airwars”. Майже у всіх випадках російська військова агресія зазначалася як єдина відповідальна сторона.
Ці випадки розповідають про загальну картину війни, а також про окремі страждання. Сусіди, які загинули, обідаючи разом, 96-річна жертва Голокосту, яка загинула вдома – жахливі історії, які складаються в більш широку картину.
17 березня 2022 року мати загинула, коли її будинок був обстріляний вночі. За повідомленнями, вона тримала на руках свою чотирирічну доньку, щоб захистити її. Дитина вижила.
Дослідники “Airwars” також відстежували пошкодження інфраструктури, причому заклади охорони здоров’я були одними з найбільш поширених об’єктів атак. “Airwars” задокументувала пошкодження 16 закладів охорони здоров’я під час інцидентів, у яких також загинули чи були поранені цивільні особи. Серед них були лікарні, пункт донорства крові, аптека, а також швидка допомога. 3 березня сирійський лікар, відомий як гінеколог з міста Дейр-ез-Зор, загинув, коли, за попередніми даними, російський міномет вдарив по Харківській обласній лікарні.
За схемою, схожою на ту, про яку часто повідомляють у Сирії, Airwars також відстежила три повідомлення про так звані “подвійні удари”, коли за ударом слідує другий раунд ударів в той час, коли екстрені служби або мирні мешканці перебувають на місці інциденту.
У 95% випадків постраждали лише цивільні особи
Ключовою дискусією протягом війни було те, в якій мірі російські війська завдавали ударів по легітимних військових цілях. Російські офіційні особи звинувачують Україну в розміщенні військових цілей поблизу цивільного населення, тоді як Україна стверджує, що удари є навмисно невибірковими.
Наші дані показують, що в 94,5% випадків, коли було повідомлено про загибель або поранення цивільних осіб (189 інцидентів), місцеві джерела повідомляли, що цивільні особи були єдиними жертвами російської агресії, і не згадували жодних військових об’єктів чи загиблих українських військовослужбовців.
Хоча оприлюдення інформації про втрати серед українських військових заборонено згідно з українським законодавством, що, можливо, пояснює відносно низькі показники військових втрат, цей висновок перегукується з іншими повідомленнями правозахисних організацій, таких як Human Rights Watch.
Українське інформаційне середовище відрізняється від інших конфліктів, за якими стежить “Airwars”, відсутністю відомостей про особисті дані жертв. В українському медіапросторі згадується мало імен жертв, а також наявна лише обмежена інформація про їх стать, вік або професію. Це значно відрізняється від інших конфліктів, які відстежує “Airwars”, включаючи авіаудари США в Ємені та Іраку, російські бомбардування в Сирії та ізраїльські бомбардування в Газі та Сирії, і створює перешкоди у більш грунтовному обліку жертв.
Наприклад, за один інтенсивний місяць бомбардувань сирійського міста Алеппо російськими та сирійськими урядовими військами в липні 2016 року наша команда відстежила 76 різних інцидентів, в яких постраждало цивільне населення, і там ми встановили ідентичність 187 жертв. У березні 2022 року в Харківській області ми відстежили 70 окремих інцидентів, пов’язаних із завданням шкоди цивільному населенню внаслідок російських ударів, але загалом встановили ідентичність лише 37 жертв.
Існує низка потенційних причин цього браку інформації. Ключовим фактором є політика України щодо захисту приватності, яку влада застосовує для захисту особистих даних цивільних осіб. Вона дозволяє оприлюднювати імена лише за згодою жертви або її/його сім’ї.
У Іраку, Лівії, Сомалі та Сирії такі офіційні структури або відсутні, або не викликають довіру серед цивільного населення. У зв’язку з цим цивільні особи були змушені заповнювати прогалини – публікувати дані про загиблих у соціальних мережах, зокрема у Facebook. В той час, Україна має дієву державу зі структурами безпеки, розслідування, судово-експертної та медично-правової експертизи, які працювали над обліком цивільних постраждалих ще з початку російської агресії проти країни.
(Translated to Ukrainian by Igor Corcevoi and Iryna Chupryna)
Основною мовою “Airwars” є англійська. У разі виникнення питань, пов’язаних з цим документом, будь ласка, перегляньте нашу англомовну версію тут або зв’яжіться з нами за адресою info@airwars.org