Research

Research

Published

May 2023

Written by

Clarie Alspektor

Assisted by

Alice Lindsay, Anika Venkatesh, Anna Zahn, Aya Wazaz, Brian Osgood, Clive Vella, Duncan Salkovskis, Eleonora Sobrero, Emily Tripp, Georgia Edwards, Igor Corcevoi, Iryna Chupryna, Joe Dyke, Joe Murphy, Jordan Smolinsky, Martha Greenhough, Megan Karlshoej-Pedersen, Richard Quinlan, Samuel Doak, Shihab Halep and Yulia Oborskaya

В період з 24 лютого по 13 травня 2022 року, під час вторгнення російських військ в Харківську область, від 275 до 438 цивільних осіб загинули внаслідок застосування вибухової зброї.

Дослідники “Airwars” задокументували всі повідомлення з відкритих джерел про завдану цивільному населенню шкоду і  протягом короткого періоду, відомого як “Битва за Харків”, виявили 200 інцидентів заподіяної шкоди. Поміж  щоденних повідомлень про загибель цивільних осіб, також повідомлялося про поранення більше 800 (за оцінками організації, до 829) цивільних осіб. У випадках, коли  місцеві джерела надавали більше детальну інформацію про жертв, “Airwars” встановив, що щонайменше 30 дітей, 52 жінки і 61 чоловік були ймовірно вбиті російськими військами.

Це дослідження є, мабуть, найбільш грунтовною базою даних у відкритому доступі про шкоду, завдану цивільному населенню у густонаселеній Харківській області, що межує з Росією.

Спираючись на розповіді місцевих мешканців, журналістів та організацій громадянського суспільства, цей звіт проливає світло на повсякденне життя харків’ян під обстрілами. Нижче ми представляємо результати дослідження повідомлень місцевих джерел про шкоду, завдану мешканцям Харкова, пошкодженя критично важливої інфраструктури та перешкоджання наданню життєво важливих послуг. Ми також пропонуємо до вашої уваги наш аналіз інформаційного середовища та непересічних викликів щодо точного документування людських жертв у складних обставинах війни.

Битва за Харків

Наша робота з документування жертв серед цивільного населення враховувала всі повідомлення з місцевих джерел про шкоду, завдану цивільному населенню вибуховою зброєю, на території всієї Харківській області за період, коли місто Харків та його околиці були об’єктом інтенсивних бойових дій, інакше відомих як “Битва за Харків”.

Друге за розміром місто України, Харків, є одним з найбільш постраждалих міст під час війни. Розташоване приблизно за 40 км від російського кордону, з великою кількістю російськомовного населення і тісними зв’язками з російською економікою, місто було ключовою ціллю агресора з початку російського вторгнення 24 лютого 2022 року.

Коли російські війська вторглися в Україну з різних напрямків, тисячі військових увійшли до Харківської області. Міста і села зазнали сильних обстрілів. За кілька тижнів ключові міста області, зокрема, Ізюм, Куп’янськ та Балаклія, було окуповано російськими військами.

Сам Харків ніколи не був окупований, але, натомість, став ареною інтенсивних боїв. Багато мешканців покинули місто у перший місяць війни. За довоєнними оцінками,  населення Харкова становило 1,4 мільйона осіб, але у березні 2022 року, за повідомленнями місцевої влади, кількість населення зкоротилась до лише 300 000. Проте успіх Збройних сил України в обороні Харкова відіграв значну роль у зміцненні морального духу в перші дні російського вторгнення.

Наприкінці квітня 2022 року українські війська почали контрнаступ на Харків. 13 травня російські війська були витіснені з околиць міста. Остаточний відступ росіян був описаний як один з найбільших успіхів української армії з часу, коли війська РФ відмовилися від наступу на Київ. У червні 2022 року, за оцінками міського голови Ігоря Терехова, населення Харкова повернулося до рівня близько одного мільйона осіб.

Тим не менш, більшість окупованих територій Харківської області було відвойовано лише в ході успішного українського контрнаступу у вересні 2022 року.

Сьогодні ситуація в Харкові в цілому спокійна, хоча періодичні російські обстріли міста та області тривають. Інфраструктура міста залишається зруйнованою, а спустошливий вплив російської агресії виявляється як у втрачених життях цивільного населення, так і у великій кількості місцевих мешканців, які досі не повернулися до своїх домівок.

Процес архівування

Наш новий архів містить важливі подробиці про те, де і за яких умов постраждало цивільне населення. Ці подробиці було встановлено на основі повідомлень місцевих українських джерел під час війни в Харкові.

Наше дослідження, здійснене на основі відкритих джерел, має стати відправною точкою для слідчих, журналістів, правозахисних груп, а також сімей та окремих осіб, які постраждали внаслідок цього конфлікту. Ми збираємо та зберігаємо всі місцеві свідчення заради утворення постійної бази даних про заподіяну шкоду. Дослідження ставить на меті також  зберігти память про постраждалих внаслідок війни і дати зрозуміти потужним військовим формуванням у всьому світі, що завдана цивільному населенню шкода навіть в умовах інтенсивних міських боїв може і повинна бути зафіксована.

Наші оцінки завданої цивільному населенню шкоди не є остаточними, оскільки, враховуючи великі масштаби втрат серед цивільного населення, цілком імовірно, що не всі інциденти було охоплено джерелами, які ми відстежували.

Стислий опис нашої методології більш детально пояснює, як ми застосовували методологію реєстрації цивільних жертв в цьому густонаселеному і складному середовищі.

Частота та інтенсивність інцидентів завданої цивільному населенню шкоди

Протягом перших двох місяців російського вторгнення інциденти, пов’язані з нанесенням шкоди цивільному населенню, фіксувалися майже щодня. Цей інтенсивний період боїв за Харків був найбільш смертоносним для цивільного населення: лише за перші п’ять днів боїв було вбито від 18 до 38 цивільних осіб, а ще 119 отримали поранення.

В одному з інцидентів, відстежених “Airwars” 10 квітня, представник громади міста Золочів повідомив “Суспільному” телебаченню, що “з самого ранку Золочів обстрілювали майже весь день, а останні дві з половиною години – безперервно”. У квітні 2022 року мер Харкова Ігор Терехов описав місто як таке, що бомбардують “вдень і вночі“.

Навіть коли наприкінці квітня Збройні сили України витісняли російські війська з Харкова та його околиць, випадки завдання шкоди цивільному населенню було зафіксовано на решті території області: за день до того, як аналітики встановили перемогу України у битві за Харків, повідомлялося про загибель щонайменше двох цивільних осіб у результаті інцидентів за межами лінії фронту ЗСУ в Шебелинці, Дергачах та Балаклії.

Зазвичай цивільні особи були єдиними жертвами, про яких повідомлялося

Ключовою дискусією протягом  війни було питання про те, якою мірою російські війська завдавали ударів по легітимних військових цілях. Російські офіційні особи звинувачують Україну в тому, що вона розміщує військові об’єкти поблизу цивільних населених пунктів, тоді як Україна стверджує, що ці удари є навмисно невибірковими.

Наші дані свідчать про те, що в 95% випадків, коли цивільні особи були вбиті або поранені (189 інцидентів), місцеві джерела повідомляли, що цивільні були єдиними жертвами російських дій і не згадували про інші військові об’єкти або українських військовослужбовців, яким було завдано шкоди.

Хоча оприлюдення інформації про втрати серед українських військових заборонено згідно з українським законодавством, що, можливо, пояснює відносно низькі показники військових втрат, цей висновок перегукується з іншими повідомленнями правозахисних організацій, таких як Human Rights Watch.

У трьох інцидентах повідомлення з місцевих джерел були суперечливими або неясними щодо того, чи були серед постраждалих також українські військовослужбовці, чи лише цивільні особи.

У одному з інцидентів, що стався 26 березня, російські війська обстріляли місто Барвінкове в Ізюмському районі, внаслідок чого загинуло щонайменше четверо українських солдатів і одна цивільна особа. Численні українські джерела, в тому числі в соціальних мережах, зазначали, що обстріл спричинив пожежу в загальноосвітній школі. Згідно з повідомленнями одного з джерел, що повязано з проросійським акаунтом у соцмережах, школа використовувалася українськими силами для створення “живого щита” для українських солдатів. Джерело наполягало на тому, що жертвами російської ракети стали військові. Наша методологічна записка більше детально розяснює те, як ми оцінюємо та враховуємо суперечливу інформацію.

Життя під обстрілами 

Документуючи шкоду, завдану цивільному населенню, місцеві джерела надають унікальні свідчення повсякденного життя під час війни та висвітлюють далекосяжні наслідки агресії для цивільних.

Цивільні, які постраждалі від обстрілів під час перебування вдома

У щонайменше 60 інцидентах (що складає майже третину всіх повідомлень) цивільні особи були вбиті або поранені вдома внаслідок влучання російських артилерійських обстрілів або ударів у житлові будинки або споруди. В одному з інцидентів, що стався 17 березня 2022 року, мати та її чотирирічна донька спали у своєму будинку, коли почався обстріл. Джерела стверджують, що жінка накрила доньку своїм тілом, щоб захистити її. В результаті інциденту вона загинула, а донька отримала поранення.

Джерела повідомляли про цивільних, що загинули на своїх кухнях та у спальнях. Подробиці, надані місцевими ЗМІ, дають уявлення про втрачені життя: росіянки, яка жила в Харкові протягом десяти років; дев’яностошестирічного чоловіка, який пережив Голокост; двох сусідів, які збиралися разом пообідати – всі вони загинули в своїх будинках під час ймовірного російського бомбардування.

Місцеві джерела також зафіксували історії загибелі цивільних осіб, які намагалися врятуватися втечею. 6 квітня 2022 року повідомлялося про загибель 33-річного цивільного чоловіка після ймовірного російського обстрілу Золочева, Харківська область. Місцевий чиновник Віктор Коваленко заявив, що молодий чоловік біг “від свого будинку до підвалу сусідів” у пошуках притулку, “бо не мав власного. Він не пробіг і півтора метра – йому відірвало ноги вибухом”.

Порушення звичного ритму життя

За повідомленнями з місцевих джерел, деякі цивільні особи також були вбиті або поранені під час купівлі продуктів та інших необхідних речей.

28 лютого четверо місцевих мешканців, у тому числі дитина, були вбиті під час збору питної води після того, як вони полишили бомбосховище. 6 березня жінка отримала важкі поранення, стоячи в черзі перед магазином. А 24 березня під час одного смертельного інциденту, ймовірно, загинули шестеро цивільних осіб і ще до 17 отримали поранення внаслідок ймовірного російського обстрілу супермаркету.

Місцеві джерела зафіксували багато прикладів того, як трагедія обірвала або назавжди змінила звичне життя. В одному з інцидентів мати гуляла з донькою вулицею, коли, за повідомленнями, неподалік впав російський снаряд, вбивши її і серйозно поранивши доньку. В іншому випадку літня жінка, яка годувала котів у парку, була вбита в результаті ймовірного російського артилерійського обстрілу. Джерела також повідомляють, що матір двох дітей було вбито перед її будинком, коли вона розмовляла по телефону, повертаючись з магазину. Її сусідка розповіла “Суспільному”, що “якби вона прийшла на хвилину раніше, то, можливо, встигла б… Двоє дітей залишилися без матері”.

Повідомлялося також про постраждалих цивільних осіб, які чекали на громадський транспорт, їхали у своїх автомобілях або перебували на робочому місці.

У березні і травні, під час двох окремих інцидентів, кілька волонтерів і працівників зоопарку “Фельдман Екопарк”, розташованого на північ від Харкова, були вбиті або серйозно поранені в результаті російських обстрілів. Серед жертв був п’ятнадцятирічний хлопчик, який загинув під час спроби евакуювати тварин парку.

Руйнування міста

У Харкові найбільша кількість інцидентів, пов’язаних з завданням шкоди цивільному населенню, була зафіксована в Салтівському, Київському та Шевченківському районах та північній та східній частинах міста. У вересні 2022 року міський голова Харкова Ігор Терехов заявив в інтерв’ю, що “є житлові райони, де нічого не залишилося”.

За оцінками української влади, в Ізюмі, розташованому приблизно за 100 км на південь від Харкова і окупованому російськими військами понад шість місяців, було зруйновано від 70 до 80% житлових будинків.

“Airwars” встановив 56 інцидентів, в яких, окрім загибелі і поранень мешканців Харкова, також повідомлялось про пошкодження цивільної інфраструктури. В рамках цього звіту поняття “інфраструктура” визначається як будь-яка згадка наступних ключових термінів у джерелах: лікарні, школи, сільське господарство, служби доставки гуманітарної допомоги, шляхи гуманітарної евакуації, релігійні установи, ринки, системи енергопостачання (газо-, електро- та водопостачання).

Ми також відстежували пошкодження адміністративних будівель, магазинів, гуртожитків, парків, – включно з зоопарком, залізничних станцій, в’язниці та кладовища.

Відстежені “Airwars” інциденти, пов’язані з пошкодженням інфраструктури, відображають лише ті випадки, в яких також були зафіксовані смерті і поранення цивільних, і тому надають лише невеликий зріз більш масштабної картини пошкодження інфраструктури Харкова.

16 березня, за повідомленнями джерел, від двох до трьох цивільних осіб загинули і щонайменше п’ятеро, включно з трьома рятувальниками, отримали поранення внаслідок ймовірного російського обстрілу Новосалтівського будівельного ринку в Харкові. Джерела, які вдалося відстежити, не згадують про поранення військових або військові об’єкти, які було вражено.

Пошкодження і руйнування інфраструктури мали також опосередкований руйнівний вплив на життя цивільного населення. В одному з інцидентів, відстежених “Airwars”, після ймовірного російського удару було пошкоджено газопровід, що призвело до того, що понад 500 сімей тимчасово залишилися без газопостачання. В іншому інциденті, у травні 2022 року, 46-річну жінку було вбито на власному подвір’ї, коли вона готувала їжу на вогнищі через відсутність електрики.

Доступ до охорони здоров’я

Руйнування Центральної міської лікарні в Ізюмі після російського обстрілу 8 березня 2022 року, опубліковане у Facebook користувачем, чиє ім’я було відредаговано з міркувань безпеки

Серед “відстежених” Airwars інцидентів, пов’язаних з пошкодженням інфраструктури, найбільша кількість згадок стосувалася закладів охорони здоров’я, що безпосередньо впливало на доступ цивільного населення до медичної допомоги.

“Airwars” задокументував пошкодження 16 медичних закладів під час інцидентів, в яких також загинули або були поранені цивільні особи. Серед них – лікарні, центр донорства крові, аптека і машина швидкої допомоги. 3 березня сирійський лікар, гінеколог родом з Дейр-Ез-Зора, був убитий, коли, як стверджується, російський міномет влучив у Харківську обласну лікарню.

За схемою, подібною до тієї, про яку часто повідомляють у Сирії, “Airwars” також відстежила три випадки так званих “подвійних ударів”, коли за одним ударом слідує наступний в той час, коли аварійні служби або цивільне населення реагують на інцидент. Ці інциденти також були зафіксовані проектом “Напади на охорону здоров’я”, який задокументував випадки багаторазових ударів по одним і тим же лікарням у Харкові: “В одну лікарню влучили п’ять разів, а в іншу – чотири рази”. Представники проекту додали, що в період з лютого 2022 року по грудень 2022 року в Харківській області було зафіксовано найбільшу кількість пошкоджених або зруйнованих лікарень в Україні.

Документуючи шкоду, завдану цивільному населенню, місцеві джерела також часто повідомляли про те, що російські бомбардування ускладнюють здатність рятувальників реагувати на інциденти.

В рамках інциденту з завданням шкоди цивільному населенню, про який повідомлялося в березні, видання “Харків сьогодні” повідомило, що рятувальники “не змогли навіть під’їхати” до Харкова “через постійні залпи ворожої артилерії”. Місяцем пізніше, під час іншого інциденту в Ізюмі, російські війська, за повідомленнями, атакували евакуаційні автобуси, що призвело до жертв серед цивільного населення. Одне з місцевих джерел стверджувало, що через зруйновані дороги і мости,  “а також через те, що російські окупанти забороняють пересування між селами в громаді”,  було неможливо доставляти медикаменти та іншу життєво необхідну допомогу.

Зброя та боєприпаси, які використовувались

Бойові дії в Харківській області переважно відбувалися із застосуванням вибухової зброї.

Згідно з повідомленнями, більшість цивільних осіб загинули або отримали поранення від артилерійського вогню (77% зафіксованих інцидентів), тоді як у решті інцидентів шкоду було заподіяно авіаударами (вісім інцидентів) або боєприпасами, що не розірвалися (шість інцидентів).

Від 12 до 14 цивільних осіб загинули і від 4 до 11 отримали поранення від закладених вибухових пристроїв і боєприпасів, що не розірвалися. В одному з таких випадків джерела повідомили, що двоє чоловіків у віці 30 років загинули, коли їхній автомобіль наїхав на протитанкову міну по дорозі до села Чорноглазівка. Один з них збирався відвідати свою матір. За словами місцевого чиновника, вони “загинули на місці, машину розірвало на шматки. Окупанти нещодавно відійшли з цього села і могли залишити вибуховий пристрій”

Невелика кількість відстежених “Airwars” інцидентів, пов’язаних з мінами або іншими вибухонебезпечними предметами, не відображає масштабу забруднення землі в Харківській області. Шкода, пов’язана із забрудненням земель, вірогідно не обмежиться початковим періодом війни, і про неї ще буде відомо у майбутньому.

Головний прокурор Харкова Олександр Фільчаков пояснив виданню “AP News”, що “ніхто не може зараз сказати, який відсоток території Харкова заміновано, ми знаходимо міни скрізь”.

У 14 інцидентах місцеві джерела звинувачували російські війська у застосуванні касетних боєприпасів. Використання Москвою такої зброї в Україні широко задокументовано. У квітні 2022 року “Airwars” показав наслідки влучання одного російського касетного боєприпасу у лікарню та центр донорства крові в Харкові на другий день вторгнення. Повідомлялося про пошкодження в радіусі 350 метрів. Того ж місяця троє саперів загинули і ще четверо отримали поранення під час спроби знешкодити ймовірно російські міни. Міністр внутрішніх справ України Денис Монастирський заявив, що серед боєприпасів, які вибухнули під час операції, були касетні боєприпаси.

В одному з інцидентів місцеві джерела згадували про використання російськими військами снаряда, який впав на фабрику з парашутом, також відомого як “парашутна бомба“. Внаслідок цього інциденту, який, як стверджується, був здійснений Росією, загинула одна цивільна особа і ще шість отримали поранення. У квітні про застосування такої зброї в Харкові вже повідомляв мер міста.

Інформаційний простір

Відповідно до стандартної методології “Airwars”, всі інциденти класифікуються відповідно до характеру інформації, отриманої щодо інциденту: інциденти, де всі джерела згодні щодо причини і випадку шкоди, позначені як “підтверджені”, інциденти, де джерела не згодні щодо того, хто несе відповідальність або чи були жертви серед цивільного населення, позначені як “спірні”, а інциденти, де є дуже мало джерел або повідомляється лише загальна інформація, позначені як “слабкі”. Більше подробиць у нашій методологічній записці.

У Харкові “підтверджені” інциденти, в яких джерела звинувачували російські війська у завданні шкоди цивільному населенню, становлять 138 інцидентів, і відповідають за жертви серед цивільного населення у кількості від 275 до 387.

Наша команда також зафіксувала ще два “підтверджені” інциденти, в яких усі джерела приписували відповідальність за шкоду, заподіяну цивільному населенню, Збройним силам України. На ці інциденти припадає від двох до п’яти жертв серед цивільного населення. Оскільки ця доповідь зосереджена на ймовірних діях Росії, ці два інциденти не були включені до загальної кількості жертв, хоча вони продовжують розслідуватися нашою дослідницькою групою.

“Слабкі” інциденти охоплюють 60 інцидентів, в яких загинуло від 41 до 42 осіб. У всіх цих “слабких” випадках відповідальність за шкоду, заподіяну цивільному населенню, покладалася на російські війська. У двох інцидентах деякі місцеві джерела стверджували, що шкода була завдана Збройними силами України, які відтісняли російські війська, і “Airwars” виявила жертви серед цивільного населення.

Хоча занепокоєння щодо дезінформації широко розповсюджені, “Airwars” виявила, що окремі звинувачення у завданні шкоди цивільному населенню рідко оскаржувалися предметно зі сторони Росії. У тих випадках, коли звинувачення в завданні шкоди відкидалися або оголошувалися хибними (фейковими), ці заяви в основному зосереджувалися на загальних тенденціях.

В ході дослідження було виявлено, що джерела, які дискредитують заяви про шкоду, завдану цивільному населенню Харкова та області, зазвичай поширюють два основних наративи: або джерело стверджує, що шкоду було нанесено Збройними силами України, або що українські військові навмисно встановлюють військову техніку в житлових районах або на об’єктах цивільної інфраструктури.

У цьому контексті можна згадати й заяви Росії на найвищому рівні про те, що Збройні сили України використовували цивільних як “живі щити”. У березні 2022 року, після загибелі індійського студента у Харкові внаслідок російського обстрілу, президент Володимир Путін заявив, що українські силовики використовували індійських студентів у Харкові як “живий щит”.

Інші заяви, виголошені Міністерством оборони Росії, містять звинувачення в тому, що українські сили навмисно знищують цивільну інфраструктуру, щоб захистити секретну інформацію –  наприклад, Фізико-технічний інститут у Харкові, в якому начебто розроблялися ядерні технології. 1 березня будівлю Харківської обласної державної адміністрації та площу Свободи в Харкові було обстріляно ракетою, що призвело до загибелі від шести до одинадцяти осіб, включно з дитиною. До 35 цивільних осіб, за повідомленнями, отримали поранення. Російські офіційні особи стверджували, що удар був навмисно нанесено українськими силами проти українських цивільних осіб, нібито “незадоволених міською адміністрацією”; тоді як президент України Володимир Зеленський заявив, що бомбардування здійснила Росія і що “на площі не було жодних військових цілей”.

Росія досі не визнала жодних жертв серед цивільного населення України, спричинених власними атаками, а в офіційних заявах, опублікованих Міністерством оборони Росії, неодноразово наголошувалось, що під російські обстріли та удари потрапляли лише військові об’єкти і так звані “бойовики”.

Критичні прогалини в обліку жертв

Основні відомості про зниклих безвісти осіб

У низці інцидентів наші дослідники зіткнулися з серйозною прогалиною в інформації, що є у відкритому доступі, – а саме, мало інформації щодо осіб жертв. В україномовних звітах було мало згадок про імена жертв, а також лише обмежена інформація про їхню стать, вік або рід занять.

Це кардинально відрізняється від інших конфліктів, за якими стежить “Airwars”, включаючи повітряні удари США в Ємені та Іраку, російські бомбардування в Сирії та ізраїльські бомбардування в Газі та Сирії.

Наприклад, за один інтенсивний місяць бомбардувань сирійського міста Алеппо російськими та сирійськими урядовими військами в липні 2016 року наша команда відстежила 76 різних інцидентів, в яких постраждало цивільне населення, і там ми встановили ідентичність 187 жертв. У березні 2022 року в Харківській області ми відстежили 70 окремих інцидентів, пов’язаних із завданням шкоди цивільному населенню внаслідок російських ударів, але загалом встановили ідентичність лише 37 жертв.

Існує декілька потенційних причин цього браку інформації. Ключовим фактором є політика України щодо захисту приватності, яку влада застосовує для захисту особистих даних цивільних осіб. Вона дозволяє оприлюднювати імена лише за згодою жертви або її/його сім’ї.

Україна є також державою з функціонуючими безпековими, розслідувальними, судово-медичними структурами та службами, які працювали над фіксацією завданої цивільному населенню шкоди ще з часів попередньої агресії Росії в Україні. В Іраку, Лівії, Сомалі та Сирії такі офіційні структури або відсутні, або викликають недовіру з боку цивільного населення. Таким чином, цивільні особи були змушені заповнювати прогалини – розміщувати інформацію про загиблих у соціальних мережах, зокрема, у Facebook.

Іншими причинами можуть бути безпекові ризики, пов’язані з документуванням завданої цивільному населенню шкоди в районах активних бойових дій, таких як Харків. Серед них,  зокрема, ускладнений або заборонений доступ цивільного населення до зруйнованих будівель в пошуках своїх близьких через загрозу від нерозірваних боєприпасів, а також перебої в роботі Інтернету та/або електрики, які не дають місцевому населенню можливості передавати інформацію зовнішньому світу.

Зниклі безвісти

Місцеві джерела, які документують завдану цивільному населенню в Україні шкоду, вказують на ключові виклики зі збором точних даних про жертви серед цивільного населення через складнощі з пошуком та ідентифікацією жертв. В одному з інцидентів, відстежених “Airwars”, місцеві джерела повідомили, що минуло 20 днів, перш ніж жінку та її 11-річного сина знайшли похованими під уламками свого будинку.

Деякі експерти стверджують, що на пошук та ідентифікацію жертв серед цивільного населення можуть піти роки, а Харківська правозахисна група підрахувала, що лише в Харківській області зниклими безвісти вважаються майже 2 000 осіб.

Інформація щодо окупованих територій

Ідентифікація цивільних осіб, загиблих під час конфлікту, була особливо складною в Харківській області, оскільки багато районів були окуповані російськими військами протягом декількох місяців. Деякі інциденти, ідентифіковані “Airwars”, стали відомими громадськості лише після того, як українські війська відновили контроль над певними районами. Наприклад, в Ізюмі “Airwars” знайшла відкриті джерела, які описували загибель цілої родини в травні 2022 року, коли їхній автомобіль наїхав на ймовірну російську міну під час спроби евакуюватися з Харкова. Лише в жовтні 2022 року поліція змогла вперше повідомити про цей інцидент, відвідавши місце трагедії та опитавши місцевих.

Губернатор Харківської області Олег Синєгубов стверджує, що “перше, що вони [російські війська] зробили на окупованих територіях , – це відрізали людей від будь-якої інформації”.

В іншому інциденті, що також відбувся в Ізюмі 9 березня 2022 року, російські військові завдали авіаударів, а потім обстріляли п’ятиповерховий житловий будинок, що призвело до його обвалення. Внаслідок інциденту загинуло від 47 до 54 осіб, у тому числі багато сімей, які опинилися під уламками. Широкого розголосу трагедія набула лише у вересні, коли українські війська відновили контроль над цим районом.

У жовтні 2022 року українська влада повідомила, що знайшла понад 500 тіл на нещодавно відвойованих територіях. Причини смерті досі невідомі, а багато сімей все ще чекають на результати ДНК-тестів і додаткових розслідувань, щоб дізнатися про долю своїх близьких.

У багатьох інцидентах, зафіксованих “Airwars”, джерела згадували про розпочаті Харківською прокуратурою розслідування ще під час активної фази конфлікту. Результати цих розслідувань, ймовірно, розкриють нові подробиці про характер і масштаби шкоди, завданої цивільному населенню.

“Airwars” продовжуватиме оновлювати наш архів по мірі надходження нової інформації.

Висновок

Хоча масштаб жертв російської агресії ще досі не відомий у повному обсязі, інциденти завдання шкоди цивільному населенню, які були задокументовані в Харкові, вкотре демонструють руйнівний вплив конфлікту на цивільне населення.

Тяжкість людських втрат під час війни спонукає до посилення заходів із захисту цивільного населення під час конфліктів у всьому світі, особливо в густонаселених районах. Спираючись на місцеві джерела, можна припустити, що з огляду на масшаб і тяжкість завданої цивільному населенню шкоди, війна в Україні матиме далекосяжні та довготривалі наслідки.

(Translated to Ukrainian by Iryna Chupryna and Igor Corcevoi)

Основною мовою “Airwars” є англійська. У разі виникнення питань, пов’язаних з цим документом, будь ласка, перегляньте нашу англомовну версію тут або зв’яжіться з нами за адресою info@airwars.org

▲ Зібрані фрагменти російських ракет, якими били по Харкову, у Харкові, Україна, 3 грудня 2022 року. (AP Photo/Libkos, File)

Published

May 2023

Written by

Clarie Alspektor

Assisted by

Alice Lindsay, Anika Venkatesh, Anna Zahn, Aya Wazaz, Brian Osgood, Clive Vella, Duncan Salkovskis, Eleonora Sobrero, Emily Tripp, Georgia Edwards, Igor Corcevoi, Iryna Chupryna, Joe Dyke, Joe Murphy, Jordan Smolinsky, Martha Greenhough, Megan Karlshoej-Pedersen, Richard Quinlan, Samuel Doak, Shihab Halep and Yulia Oborskaya

From February 24th to May 13th 2022, between 275 and 438 civilians were alleged to have been killed by explosive weapons when Russian forces invaded the Ukrainian region of Kharkiv.

Airwars researchers documented all open source accounts of civilian harm, identifying 200 harm incidents during the short period known as the ‘Battle of Kharkiv’. Alongside the almost daily reported civilian deaths, up to 829 civilians were reported injured. In cases where the identity of the victims were reported by local sources, Airwars identified at least 30 children, 52 women and 61 men likely killed by Russian forces.

This research represents perhaps the most granular openly available database on civilian harm in the densely populated oblast that borders Russia.

In bringing together the stories shared by local residents, journalists and civil society organisations, the following research brief offers an insight into life under bombardment. We present our findings below on where and how local sources reported harm to the residents of Kharkiv, how critical infrastructure has been damaged and how essential services have been disrupted. We also present our analysis of the information environment, and the unique challenges of accurate casualty recording in this complex battleground.

Battle of Kharkiv

Our casualty recording efforts cover all local allegations of civilian harm from explosive weapons throughout Kharkiv oblast, for the period when the Kharkiv city and its surroundings were subject to an intense period of fighting – otherwise known as the ‘Battle of Kharkiv’.

The second largest city in Ukraine, Kharkiv has been among the hardest hit urban areas in the war. Located some 40km from the Russian border, with a large Russian speaking population and close ties to Moscow’s economy, it was a key target when the invasion began on February 24, 2022.

As Russian forces invaded Ukraine from multiple directions, thousands of troops entered the Kharkiv region. Cities and villages were heavily shelled. In a few weeks key towns and cities in Kharkiv oblast were occupied by Russian forces, including Izyum, Kupiansk and Balaklia.

Kharkiv city itself was never occupied but instead became the scene of intense fighting and a mass exodus. Pre-war analysis estimated its population at 1.4 million, but by March 2022 that number had allegedly fallen as low as 300,000. Yet the success of the Ukrainian Armed Forces in defending Kharkiv is believed to have played a significant role in bolstering morale in the early days of the Russian invasion.

At the end of April 2022, Ukrainian forces began a counter offensive in Kharkiv. By May 13th, Russian forces were pushed from the surroundings of the city. The eventual Russian retreat was described as one of the Ukrainian military’s fastest advances since Russian troops abandoned their assault on Kyiv. In June 2022, Mayor Ihor Terekhov estimated Kharkiv city’s population had returned to around one million.

However, in the wider Kharkiv region, most occupied areas were only reclaimed following the successful Ukrainian counter-offensive in September 2022.

Today Kharkiv city is largely calm, though occasional Russian shelling continues in the oblast. The city’s infrastructure remains devastated while the human impact can be counted both in the lives lost and the large number of residents who have still not yet returned.

The archiving process

Our new archive contains crucial details about where and how civilians were harmed, as reported by local sources during the war in Kharkiv.

Our open source research is intended to be the starting point for investigators, journalists, human rights groups and families and individuals affected by this conflict, as we aggregate and preserve all local allegations to build a permanent database of harm. It is also aimed at humanising those harmed in war, and to make it clear to powerful militaries around the world that civilian harm, even in the most intense modern urban battlefields, can and must be recorded.

Our estimates of civilian harm are not definitive, as, given the widespread scale of casualties, it is likely that other incidents were not covered by sources we have tracked.

Our methodology note outlines in more detail how we applied our casualty recording methodology to this dense and complex battleground.

Frequency and intensity of harm incidents

Civilian harm incidents were recorded almost daily for the first two months of the invasion. This intense period of battle was the most deadly for civilians: in the first five days of fighting alone, between 18 and 38 civilians were reported killed, and up to another 119 wounded.

In one incident tracked by Airwars on April 10th, a community official in the city of Zolochiv told Suspilne TV that “since the morning, Zolochiv has been under fire almost all day, and for the last two and a half hours it has been non-stop.” In April 2022, the Mayor of Kharkiv, Ihor Terekhov, described the city as being bombed “day and night.”

Even as the Ukrainian Armed Forces were pushing back Russian troops from Kharkiv city and its surroundings towards the end of April, civilian harm incidents continued throughout the rest of the oblast: the day before analysts considered Ukraine had likely won the Battle for the city of Kharkiv, at least two civilians were reported killed in incidents beyond AFU front lines in Shebelynka, Derhachi and Balaklia.

Civilians were usually the only reported casualties

A key debate throughout the war has been the extent to which Russian forces have been striking legitimate military targets. Russian officials accuse Ukraine of placing military targets near civilian population centres, while Ukraine has claimed that the strikes are deliberately indiscriminate.

Our data shows that in 95% of cases where civilians were allegedly killed or injured (189 incidents), local sources reported that civilians were the only victims of Russian actions, and did not mention any other military object or Ukrainian military personnel harmed.

While public reporting on Ukrainian military casualties is forbidden under Ukrainian law, which may be a factor in the relatively low numbers, this is a finding that echoes other on the ground reporting from human rights organisations, such as Human Rights Watch.

In three incidents, the sources were conflicted or unclear as to whether among those reportedly harmed were also members of the Ukrainian military or only civilians.

In one incident, on March 26th, Russian forces reportedly shelled the town of Barvinkove in Izyum district, resulting in the deaths of at least four Ukrainian soldiers and one civilian. Multiple Ukrainian sources, including on social media, covered the event, noting that the shelling caused a fire in a secondary school. One source known to come from a pro-Russian account claimed that the school was being used by Ukrainian forces to create a “human shield” for Ukrainian soldiers. It reiterated that a Russian missile caused the casualties but referred to those killed and injured as soldiers. See our methodology note for how we assess and account for conflicting information.

Life under bombardment

In documenting civilian harm, local sources revealed key insights into civilians’ daily lives, and the far-reaching human toll of war.

Harmed at home

In at least 60 incidents (nearly a third of all allegations), civilians were reported to have been killed or injured at home when Russian artillery shelling or strikes hit residential buildings or houses. In one incident, on March 17th 2022, a mother and her four-year-old daughter were reportedly sleeping in their house when the shelling started. Sources claimed that the woman covered her daughter with her body to protect her. She was killed in the incident while her daughter was injured.

Sources reported civilians killed in their kitchens and bedroom. Details provided by local media give an insight into lives lost: of a Russian woman who had been living in Kharkiv for ten years; of a ninety-six year old man who survived the Holocaust, of two neighbours about to have lunch together  – all killed in their homes by alleged Russian bombardment.

Local sources also recorded stories of civilians killed while running for safety. On April 6th, 2022, a 33-year-old civilian was reported killed after an alleged Russian shelling of Zolochiv, Kharkiv. A local official, Viktor Kovalenko, stated that the young man was running “from his house to the basement of his neighbours” for shelter “because he didn’t have his own. And he didn’t run a metre and a half – his legs were blown off by an explosion.”

Routines disrupted

Civilians were also killed or injured while buying groceries and getting other essential supplies, according to local sources.

On February 28th, four civilians, including a child, were reportedly killed collecting drinking water after leaving their bomb shelter. On March 6th, a woman was severely injured while queuing in front of a shop. And on March 24th, in one deadly incident, six civilians were likely killed and up to 17 others injured in an alleged Russian shelling on a supermarket.

Many examples of daily routines disrupted by tragedy were recorded by local sources. In one incident, a mother was reportedly walking with her daughter in the street when an alleged Russian shell landed close by, killing her and seriously injuring her daughter. In another incident, an elderly woman feeding cats in a park was killed by alleged Russian artillery shelling. Sources also reported a mother was killed while she was on the phone coming back from a store, in front of her house. Her neighbour told Suspilne News that “If, perhaps, she had come a minute earlier, she would have had time… Two children were left without their mother.”

Civilians were also reported harmed while waiting for public transport, while driving in their cars, or while at work.

In March and May, in two separate incidents, several volunteers and workers at Feldman Ecopark, a zoo located north of Kharkiv city, were killed and seriously injured by reported Russian shelling. Among the victims was a fifteen-year old boy who died while attempting to evacuate the park’s animals.

Destruction of a city

In Kharkiv city, the highest number of incidents of civilian harm were recorded in Saltivskyi, in Kyivsky and Shevchenkivskiy city districts, the northern and eastern parts of the city. In September 2022, Kharkiv Mayor Ihor Terekhov said in an interview that ‘there are some residential areas where there is nothing left’.

In Izyum, a city located some 100km south of Kharkiv, which was occupied by Russian forces for over six months, Ukrainian officials estimated that between 70 and 80% of residential buildings have been destroyed.

Airwars identified 56 incidents where civilian infrastructure was damaged alongside reports of the deaths and injuries of Kharkiv residents. For the purposes of this report, ‘infrastructure’ has been defined as any mention of the following key terms by sources: hospital, school, agriculture, humanitarian delivery services, humanitarian evacuation routes, religious institutions, marketplaces, energy supplies (gas, power, and water infrastructure).

We also monitored damage to administration buildings, shops, hostels, parks – including a zoo -, railway stations, a prison facility, and a cemetery.

The incidents related to infrastructure damage tracked by Airwars only reflects those cases where civilian deaths and injuries were also recorded, providing just a small snapshot into the wider picture of damaged infrastructure in Kharkiv.

On March 16, two to three civilians were reportedly killed and at least five others, including three rescuers, were injured by alleged Russian shelling of Novosaltivs’kyy Budivel’nyy market, in Kharkiv city. Sources tracked did not mention combatants harmed or military objects hit alongside these civilian casualties

Damage and destruction to infrastructure have reverberating effects on civilian lives. In one civilian harm incident tracked by Airwars, a gas pipeline was damaged following an alleged Russian strike, leading to more than 500 families being left temporarily without gas supply. In another incident, in May 2022, a 46-year-old woman was reportedly killed in her backyard while she was cooking over a fire due to a lack of electricity.

Access to healthcare

Destruction of the Central City Hospital (Центральна міська лікарня) of Izium (Ізюм) following reported Russian shelling on March 8th 2022, posted on Facebook by a user whose name has been redacted for security reason

Among the incidents with reference to infrastructure damage tracked by Airwars, the highest number of mentions were related to healthcare institutions, directly impacting access to medical treatment for civilians.

Airwars documented damage to 16 healthcare facilities in incidents where civilians were also killed or injured. Among these were hospitals, a blood donation centre, a pharmacy, and an ambulance. On March 3rd, a Syrian doctor, described as a gynaecologist originally from Deir Ezzor, was killed when an alleged Russian mortar hit the Kharkiv Regional hospital.

In a pattern similar to what is often reported in Syria, Airwars also tracked three allegations of so-called double-tap strikes, where a strike is followed by a second round of strikes just as emergency services or nearby civilians respond to the incident. These incidents were also captured by the Attacks on Healthcare Project, which documented cases of multiple strikes targeting the same hospitals in Kharkiv: “One was hit five times, and another was hit four times”. They added that between February 2022 and December 2022, the Kharkiv region recorded the highest number of damaged or destroyed hospitals in Ukraine.

In documenting civilian harm, local sources also often reported on the challenge that Russian bombardment was having on the ability of rescuers to respond to the incidents.

In a civilian harm incident reported in March, Kharkiv Today reported that rescuers “could not even drive up” to Kharkiv “due to constant volleys of enemy artillery.” One month later, in another incident in Izyum, Russian forces reportedly hit evacuation buses, causing civilian casualties. One local source claimed that due to destroyed roads and bridges in the area, it was impossible to bring medicine and other vital aid, “as well as the fact that the Russian occupiers prohibit movement between villages in the community.”

Munitions documented

The fighting in Kharkiv oblast mainly took place with the use of explosive weapons.

Civilians were predominantly reported killed or injured by artillery fire (accounting for 77% of incidents recorded), while the remaining incidents of harm resulted from airstrikes (eight incidents) or unexploded ordnance (six incidents).

Between 12 and 14 civilians were recorded killed, and between four and 11 injured, by planted explosives and unexploded ordnance. In one such case, sources reported that two men in their 30s were killed when their car drove over an anti-tank mine while driving to Chornohlazivka village. They were reportedly on their way to visit one of their mothers. According to a local official, the two “died on the spot, the car was blown to pieces. The occupiers had recently withdrawn from this village, they could have left it behind.”

The limited number of incidents related to mines or other explosive hazards tracked by Airwars does not reflect the scale of land contamination in the Kharkiv region, given the fact that harm related to contamination is likely to occur and be reported well beyond the initial campaign period.

Kharkiv Chief Prosecutor, Oleksandr Filchakov, explained to AP News that “no one can say now the total percentage of territory in Kharkiv that is mined, we are finding them everywhere.”

In 14 incidents, local sources accused Russian forces of having used cluster munitions. The use by Moscow of such weapons in Ukraine has been widely documented. In April 2022, Airwars showed the impact of a single Russian cluster munition that struck a hospital and blood donation centre in Kharkiv on the second day of the invasion. Damage was reported in a 350m radius. The same month, three deminers were killed and four others injured while trying to remove alleged Russian mines. Ukrainian Interior Minister Denys Monastyrskiy stated that cluster munitions were among the munitions that exploded during the operation.

In one incident, local sources mentioned the use of a projectile by Russian forces that fell on a factory with a parachute, also referred to as “parachute bomb”. The alleged Russian incident led to one civilian killed and up to six others injured. By April, the use of such weapons was already being reported in Kharkiv city by the Mayor of Kharkiv.

The information environment

As per Airwars’ standard methodology, all incidents are categorised according to the nature of information identified in relation to the incident: incidents where all sources are in agreement about the cause and case of harm are marked ‘fair’, incidents where sources disagree as to who was responsible or if civilian casualties occurred are marked ‘contested’, and incidents where there are very few sources or only generic information reported are marked ‘weak’. See our methodology note for details.

In Kharkiv, ‘fair’ events – where sources accused Russian forces for civilian harm accounted for 138 incidents, and between 275 and 387 civilian casualties.

Our team also recorded two additional ‘fair’ incidents where all sources attributed civilian harm to Ukrainian Armed Forces. These incidents account for between two and five civilian deaths. As this Brief focuses on alleged Russian actions, these two incidents were not included in our casualty totals, though they continue to be investigated by our research team.

‘Weak’ incidents accounted for 60 incidents, and between 41 and 42 casualties. All of these ‘weak’ cases accused Russian forces of being responsible for the civilian harm. In two incidents, Airwars found civilian casualties where some local sources alleged that harm resulted from the Ukrainian Armed Forces as they were pushing back Russian forces.

Although concerns around disinformation are widespread, Airwars found that individual civilian harm allegations were rarely contested in any level of detail. Where civilian harm claims were dismissed or accused of being fraudulent, accounts mainly focused on general trends.

Two types of information were found to typically be put forward by sources discrediting local civilian harm claims: either the source claimed that harm was caused by Ukrainian Armed Forces, or that Ukrainian troops were deliberately installing military equipment in residential areas or inside civilian infrastructure.

This includes claims by the Russian state at the highest levels, that the Ukrainian Armed Forces have used human shields. In March 2022, President Vladimir Putin alleged that Ukrainian security forces used Indian students in Kharkiv as “human shields” after an Indian student was reported killed in Kharkiv city by Russian shelling.

Other claims communicated by the Russian Ministry of Defense include allegations that Ukrainian forces deliberately destroyed civilian infrastructure to protect sensitive information; such as the Institute of Physics and Technology in Kharkiv, in which nuclear technology was apparently being developed. On March 1st, the building of the Kharkiv Regional State Administration and Svobody Square in Kharkiv city were hit by a rocket, leading to six to 11 casualties, among them a child, and up to 35 civilians were allegedly injured. Russian officials alleged that the strike was voluntarily conducted by Ukrainian forces against Ukrainian civilians ‘dissatisfied with the city administration’; while Ukrainian President Volodymyr Zelensky claimed Russia conducted the bombing and that ‘there were no military targets in the square’.

Russia has not admitted to any civilian casualties yet and official statements published by the Ministry of Defense repeatedly affirmed that only military targets and combatants were hit by Russian shelling or strikes.

Critical gaps in casualty records

Key details of victims missing

In a number of incidents our researchers encountered a major gap in the information publicly available – the identities of the victims. In Ukrainian language reporting there has been few mention of names of victims, and limited information related to their gender, age or occupation.

This differs dramatically from other conflicts Airwars has monitored, including US airstrikes in Yemen and Iraq, Russian bombing in Syria, and Israeli bombardment in Gaza and Syria.

As an example, in one intense month of Russian and Syrian government bombing of the Syrian city of Aleppo in July 2016, our team tracked 76 different civilian harm incidents – in which we recorded 187 named victims. In March 2022, in the Kharkiv region, we tracked 70 separate civilian harm incidents from Russian strikes, but only a total of 37 named victims.

There are a number of potential reasons for this gap. A key factor is Ukraine’s privacy policy that is being applied by authorities to protect civilians’ identities. This allows the release of names only when approval has been given by the victim or his/her family.

Ukraine also has a functioning state, with security, investigative, forensic and medico-legal structures that worked to record civilian harm since earlier Russian advances on the country. In Iraq, Libya, Somalia and Syria such official structures are either lacking or distrusted by civilians. As such civilians have been forced to fill the gaps – posting details of the dead on social media, particularly Facebook.

Other reasons might involve security risks related to documentation of civilian harm within areas of active combat such as Kharkiv, including difficult or forbidden access for civilians to destroyed or collapsed buildings in urban areas looking for their loved ones due to safety issues relating to unexploded ordnance, as well as internet and/or electricity blackouts that prevented local people from communicating information to the outside world.

Missing persons

Local sources documenting civilian harm in Ukraine reveal key challenges in capturing accurate civilian casualty records due to the difficulties in recovering and identifying victims. In one incident tracked by Airwars, local sources reported that it took 20 days before a woman and her 11-year old son were found buried under the rubble of their house.

Some experts have said that it could take years to find and identify civilian victims, with Kharkiv Human Rights Protection Group estimating that nearly 2,000 individuals remain missing in Kharkiv oblast alone.

Information in occupied areas

The identification of civilians killed in the conflict has been particularly challenging in Kharkiv Oblast given that many areas were occupied by Russian forces for several months. Several incidents identified by Airwars were only widely reported after Ukrainian forces had retaken control of certain areas. In Izyum, for example, Airwars identified open sources that described the death of an entire family in May 2022, when their car drove over an alleged Russian mine as they attempted to evacuate Kharkiv. It was not until October 2022 that police forces were able to report the incident for the first time through on the ground interviews and a site visit.

In areas under occupation, Kharkiv governor Oleg Synegubov stated that “the first thing they [Russian forces] did was to cut people off from any information”.

In another incident, also in Izyum city, on March 9, 2022, the Russian military was reported to have launched airstrikes on and then shelled a five story residential building – causing it to collapse. The incident killed between 47 to 54 people, including many families who were trapped in the debris. The incident was only widely reported in September, when Ukrainian forces retook control of the area.

In October 2022, Ukrainian authorities reported that they found more than 500 bodies in newly retaken areas. The causes of death are still unknown, while many families are still waiting for the results of DNA tests and additional investigations to know the fate of their loved ones.

In many incidents recorded by Airwars, sources recorded mentions of investigations launched by the Kharkiv Prosecutor Office while the conflict is still ongoing. The outcomes of these investigations are likely to reveal new details about the nature and scale of civilian harm.

Airwars will continue to update our archive as new information comes to light.

Conclusion

While the full human toll of the war is not yet fully known, the harm documented in Kharkiv reveals once again the devastating impact of conflict on civilian populations.

The severity and nature of this human cost of war underlines the need for greater measures to protect civilians in conflict across the world, particularly in densely populated areas. As documented widely by local sources, the level and severity of harm is likely to have long lasting and reverberating effects for many years to come.

▲ Collected fragments of the Russian rockets that hit Kharkiv, in Kharkiv, Ukraine, Dec. 3, 2022. (AP Photo/Libkos, File)

Published

May 2023

Written by

Airwars Staff

This overview is intended to accompany our Research Brief ‘Patterns of civilian harm from alleged Russian actions in Kharkiv oblast’, our conflict overview page, and our archive.

This approach was originally developed as we documented conflicts across Libya, Syria, Iraq, Yemen, Somalia and the Gaza Strip, and closely aligns with global standards on Casualty Recording.

What is an ‘incident’? 

Airwars uses an incident-based approach to document civilian harm: each incident is defined as a moment in time and space where sources reported death or injury to civilian non-combatant populations. See more on sourcing below.

Where the exact time or location of an incident is unknown, civilian deaths and injuries may be aggregated under one event until more information comes to light. Each incident is geolocated to the highest possible degree of accuracy by trained geolocation teams. Where locations cannot be precisely identified, civilian harm incidents will be aggregated until more information is known.

Our threshold of geolocation accuracy for including an incident in our archive is at sub-district level.

All incidents are considered ‘live’ in our archive, and can be updated and changed to account for evolving information.

Who are our sources?

For our work casualty recording, we assessed all known open source claims of civilian non-combatants killed or injured by all parties using explosive weapons in Kharkiv oblast.

Our sources were identified by our trained team of Ukrainian researchers, using an incident-based method to develop a continuously evolving list of sources for monitoring and investigating allegations of civilian deaths or injuries. These sources include Telegram, Twitter, Facebook, and local and international media or organisations, in Ukrainian, Russian and English language.

We routinely conduct data mapping exercises to ensure that we are coordinating with other civil society and documentation groups working in a similar field.

To date, similar aggregate databases covering casualty records in Kharkiv include: Bellingcat, Eyes on Russia-Center for Information Resilience, Attacks on Health Care in Ukraine Project, Hala systems, Armed Conflict Location and Event Data (ACLED), Victims Memorial, Ukraine War Archive, Kharkiv Human Rights Protection Group and Helsinki Human Rights Union/Tribunal For Putin (T4P) initiative.

These databases are referenced throughout our assessments, to facilitate information sharing and data reconciliation across the diverse range of documentation efforts.

Note that Airwars’ mention of an incident recorded by another open source dataset does not mean that Airwars findings precisely match what has been recorded by that organisation. In certain cases, findings may differ due to the sources used or due to differences in methodology.

Managing dis/misinformation

As in all conflicts we monitor, we include any and all information relevant to a single incident of civilian harm, regardless of the affiliation of the source. In other words, if a source includes reference to the civilians killed or injured in a single incident it will be included in our assessment. If a source includes only generic information without being linked to a single incident, it will not be included.

All information is assessed, written up and archived within each assessment in order to allow the user of the dataset to conduct further investigation if needed.

Civilian casualty categories

Airwars has developed a unique methodology to categorise civilian harm incidents according to the nature of information identified in relation to the incident. This approach allows users of the archive to quickly understand the information environment relating to each allegation.

    Fair: all sources agree civilian harm occurred as a result of the actions of one belligerent (i.e. all sources agreed that Russian forces killed civilians in a single strike) Contested: not all sources agree on who was responsible for the civilian harm (i.e. some sources alleged harm resulted from Russian actions, some sources alleged harm resulted from Ukrainian forces actions). Weak: the allegation of harm came from only a single source, with little unique information circulated amongst open sources. This category may change to ‘fair’ or ‘contested’ if more information comes to light. For example, incidents qualified as ‘weak’ in occupied areas, where access to information has been restricted by Russian forces, may later be reassessed after new details are revealed. Discounted: Incidents where the original assessment of civilian casualties is later proven inaccurate, due to new information that comes to light.

Additional categories and notes

Personal information on civilians harmed

Names and personal information related to civilians harmed whose identities are known have not been included in our public archive, due to on-going security fears and with respect to the Ukrainian Law on Protection of Personal Data, along with other regulations. Airwars maintains a secure private archive of individuals named, should the situation evolve.

Damage to infrastructure

We have coded for damage to civilian infrastructure in cases where civilian death or injury was also reported. Our definition of ‘infrastructure’ is evolving, but to date accounts for any mention of the following terms by sources: healthcare infrastructure, school, agriculture, humanitarian aid distribution, humanitarian evacuation, religious institution, marketplace, gas facility, power station, and water station.

Challenges and limitations

On casualty recording in Ukraine and in Kharkiv region

The Ukrainian government stopped publishing national casualty estimates four days into the war. The United Nations, currently the sole official source for those figures, does not provide details of casualties per region. In the beginning of May 2023, the UN’s estimate found confirmed evidence of only 8,800 Ukrainian civilians killed in 15 months in all of Ukraine, mostly resulting from the use of explosive weapons. The UN has repeatedly admitted this is an underestimate, while Ukrainian war prosecutors estimate the real toll may be 10 times higher.

Airwars’ Ukraine team has found that a number of local sources often referred to authorities regarding casualty reporting and casualty numbers, and were less likely than in other conflicts monitored by Airwars to provide separate grassroots estimates of civilian deaths. This might be explained by the fact that even prior to the full-scale invasion, Ukraine has had functioning official security, forensic and medico-legal structures trusted by civilians to internally record civilian harm. Fears of occupation and retaliation in Kharkiv oblast during the time of reference could also explain less willingness from sources to publish open source details about incidents.

Our team has noted limited accounts of civilian injuries reported in local media, with sources instead often referring to civilians ‘pulled from the rubble’. Without clear mention of injuries, we have not included those rescued from the rubble in our range of civilians injured. However, we have captured this information in our summary of the incident. This is a datapoint we are exploring as an information proxy for physical harm.

On the identification of victims and missing individuals 

In a number of incidents, our researchers encountered one major gap in the information publicly released – the identities of the victims. In Ukrainian language reporting there has been few mention of names of victims, and limited information related to their gender, age or occupation. There are a number of potential reasons for this gap but a key factor is the Ukrainian Law on Protection of Personal Data, along with other regulations, applied by authorities to protect civilians’ identities. This allows the release of personal information only when approval has been given by the victim or their family. Other reasons might involve security risks related to documentation of civilian harm within areas of active combat such as Kharkiv, as well as the difficult or forbidden access for civilians to destroyed or collapsed buildings in urban areas when looking for their loved ones.

The identification of civilians killed in the conflict has also been particularly challenging in Kharkiv oblast given that many areas in the region were occupied by Russian forces for several months. In October 2022, Ukrainian authorities reported that they found hundreds of bodies in newly retaken areas. When causes of death were not known, as many families are still waiting for the results of DNA tests and additional investigations to know the fate of their loved ones, these victims were not included in our casualty totals. Some experts have said that it could take years to find and identify civilian victims, with Kharkiv Human Rights Protection Group estimating that nearly 2,000 individuals remain missing in Kharkiv oblast alone.

Published

May 18, 2023

Written by

Airwars Staff

Archive of civilians killed and injured in Ukrainian region among the most in-depth public documentation to date

A mother killed cradling her child in her arms, an elderly woman hit by shrapnel while feeding stray cats, a family buried under rubble for weeks – these are among hundreds of devastating human stories recorded in Airwars’ new Ukraine research portal, among the most in-depth public documentation of the war’s human impact to date.

Over nine months, Airwars’ new Ukraine research team documented every publicly reported civilian harm allegation from explosive weapons in the ‘Battle of Kharkiv,’ which lasted from the Russian invasion on February 24th until May 13th 2022.

▲ A member of the Ukrainian Emergency Service looks at the City Hall building in the central square following shelling in Kharkiv, Ukraine, Tuesday, March 1, 2022. (AP Photo/Pavel Dorogoy)

Civilian harm in the Battle of Kharkiv

Heatmap of where civilians were harmed during the 79-day battle

As part of our on-going research mapping the human cost of war in urban environments, the following visualisation demonstrates all civilian casualty allegations in the densely populated city of Kharkiv between February 24th to May 13th 2022.

Airwars documented 68 incidents of civilian harm reported by local sources in Kharkiv city during the intense campaign, accounting for at least 83 casualties and up to 365 civilians injured.

In Kharkiv city, the highest number of incidents of civilian harm were reported in Saltivskyi, in Kyivsky and Shevchenkivskiy city districts, the northern and eastern parts of the city. In September 2022, Kharkiv Mayor Ihor Terekhov said in an interview that ‘there are some residential areas where there is nothing left’.

This visualisation accompanies Airwars’ casualty archive for Ukraine. Read more in our research brief here, and navigate the full archive here.

Heat map of all civilian harm incidents in the city of Kharkiv resulting from alleged Russian artillery and airstrikes during the Battle of Kharkiv, February 24th to May 13th 2022 at Street, Area, Nearby Landmark, and Exact Location accuracy.

Russian Military in Ukraine

Published

November 25, 2022

Written by

Megan Karlshoej-Pedersen

Header Image

The signing ceremony for the Political Declaration on the Use of Explosive Weapons in Populated Areas (EWIPA) on November 18th 2022 in Dublin Castle. Over 80 state delegations such as the UK (pictured) officially endorsed the declaration.

An overview of the actions needed

On Friday November 18th, states and civil society joined together in Dublin Castle to officially endorse the long-awaited international Political Declaration on the use of explosive weapons in populated areas (EWIPA). So far, 82 states have signed onto the declaration; this is a similar number to the initial signatories to other international declarations that have created new norms and standards in warfare, such as the Safe Schools Declaration. Among the signatories to the EWIPA declaration are states such as the US, UK, Netherlands, and Belgium, all of which made sizable contributions to the coalition against ISIS in Iraq and Syria that killed an estimated 8,194–13,249 civilians.

According to Action on Armed Violence, when EWIPAs are used, over 90% of those harmed are civilians. Airwars recently put together a series of maps showing the clear and troubling connection between population density in cities and civilian deaths during urban warfare. Even beyond those who are killed immediately, the reverberating effects are often severe and pervasive, with schools, hospitals, livelihoods, and basic resources like food and water becoming inaccessible for years. This has played out in recent conflicts in cities such as Mosul and Raqqa, in which entire city parts were destroyed and have been made uninhabitable.

The Irish-led, UN backed international declaration is a groundbreaking step towards curbing the use of such weapons. It comes at the back of a decade of civil society focus and pressure on this, led by the INEW network, which Airwars is a part of. As with any political declaration, the results are only as good as the implementation. Below, we outline some of the challenges states must address as they begin the process of implementing the EWIPA declaration.

States must be frank about gaps in their current approach

The first step in understanding how to implement the declaration to limit the use of EWIPAs must be for each state to critically examine current gaps in its own approach and engage in a meaningful process to address these. This in itself might be a stumbling block for some; while states such as the US and the Netherlands have shown increasing willingness to address gaps in their approach to the protection of civilians by working with civil society and experts, others have not.

The UK for instance, still falls behind allies in terms of transparency on evidence collection around civilian harm. Under the declaration, states committed to: “Collect, share, and make publicly available disaggregated data on the direct and indirect effects on civilians and civilian objects of military operations involving the use of explosive weapons in populated areas, where feasible and appropriate”. Despite the UK representative in Dublin noting during the signing ceremony that “the UK already has policies and procedures in place to support the implementation”, this has to date not been evident when it comes to public reporting on the effects of UK military actions.

As it stands, the UK maintains that it has evidence of only a single civilian casualty from its actions in the seven year anti-ISIS campaign, for example, despite extensive military involvement. The US, by comparison, has admitted to over 1,400 civilian casualties as part of the Coalition.  When challenged, UK officials tend to emphasise that they are aware that is not a case of lower civilian casualties than in previous conflicts – but of poor evidence gathering. This position was summarised by former Armed Forces Minister, Mark Lancaster, who emphasised in 2019 that; “[I]t is not our position that there has been only a single civilian casualty as a result of our military action. What we are saying is that we have evidence of only a single, or what we believe to have been a single, civilian casualty.”

In spite of this oft-repeated recognition that the evidence gathering mechanisms of the UK are not able to accurately reflect the reality on the ground, there is, to our knowledge, no process in place to improve this approach and little willingness to engage with civil society to address this. If this is not addressed, there will be a significant gap between the rhetoric of UK leadership when it comes to EWIPA and the reality on the ground.

States must build clarity on who is responsible for implementing the EWIPA declaration on a national level

The second step states must take to implement the EWIPA declaration is to gain better internal understandings of who will be involved in its implementation. This must include those focusing specifically on EWIPA, but also those focusing on topics such as human security, the protection of civilians, humanitarian response, development, diplomacy, and all the other elements required to protect those caught in conflict from being harmed by explosive weapons.The structures behind overseas military engagements are complex, quick changing, and lines of responsibility are often murky. Yet it is only if all involved in such operations, across parliament, ministries of defence, and ministries of foreign affairs and overseas development, are dedicated to limiting the use of EWIPA, understanding their impact, and tracking civilian harm that occurs if they are used, that implementation will be effective.

States must be open to civil society inclusion in the implementation of the EWIPA declaration 

Civil society actors, many of us united under the INEW banner, played a significant role in the development of the EWIPA declaration and the advocacy that brought states to the process, a fact that was acknowledged by a large number of states at the conference in Dublin. We stand ready to support the implementation in national contexts and across international coalitions. Many civil society organisations have spent years – sometimes decades – developing protection mechanisms and civilian harm tracking mechanisms, as well as conducting research into valuable lessons on the impact of EWIPA. Civil society organisations are also often direct links to the communities affected. It is in all of our interests that these resources are effectively shared with those in power.

In those states where there is a history of poor transparency and accountability on civilian harm and civilian harm tracking, governments and their militaries must also commit to a certain level of transparency on the implementation of the EWIPA declaration. They should work with civil society actors to understand the gaps in their current approach and set up milestones for implementation.

Looking forward

The endorsing ceremony was a promising step towards recognising the immense harm that these weapons have caused in recent years – and the harm they will continue to cause as their impact reverberates through communities. If the declaration is implemented well, fewer civilians will be harmed by explosive weapons in their cities, towns, and camps.

Yet there are pitfalls each state must avoid if their implementation of the declaration is to be meaningful. They must be frank about current gaps in their system and must be willing to address them. They must gain an oversight of everyone who will play a role in the effective implementation of EWIPA. And they should work with civil society actors who have resources to share and stand ready to support implementation.

Additional resources:

    Implementation Brief: Political Declaration on the Use of Explosive Weapons in Populated Areas, CIVIC, November 2022 (here) Safeguarding Civilians: A Humanitarian Interpretation of the Political Declaration on the Use of Explosive Weapons in Populated Areas, Human Rights watch and the International Human Rights Clinic at Harvard Law school, October 2022 (here) Implementing the Political Declaration on the Use of Explosive Weapons in Populated Areas: Key Areas and Implementing Actions, INEW and Article 36, November 2022 (here) Over 80 Countries Committed to Curb Use of Explosive Weapons, Now Comes the Hard Part, Bonnie Docherty, Human Rights Watch for Just Security, November 23rd 2022 (here)
▲ The signing ceremony for the Political Declaration on the Use of Explosive Weapons in Populated Areas (EWIPA) on November 18th 2022 in Dublin Castle. Over 80 state delegations such as the UK (pictured) officially endorsed the declaration.