Архів загиблих і поранених мирних жителів Харківської області є на сьогодні одним з найґрунтовніших документів у відкритому доступі.
Мати, яка загинула, тримаючи свою дитину в обіймах; літня жінка, яку вразив уламок, коли вона годувала бездомних котів; сім’я, похована під завалами протягом кількох тижнів – це одні із сотень спустошливих людських історій, які містить новий дослідницький портал Airwars про війну в Україні. На сьогодні він є одним з найбільш детальних документів у відкритому доступі про вплив війни на цивільне населення.
Протягом дев’яти місяців нова дослідницька група “Airwars” по Україні ретельно задокументувала кожне оприлюднене повідомлення про заподіяну шкоду цивільному населенню від вибухової зброї під час “битви за Харків”, що тривала від початку російського вторгнення 24 лютого до 13 травня 2022 року.
Дані можна вивчати на порталі Airwars за допомогою інтерактивної карти, бази даних щодо цивільних жертв та теплової карти міста. Наші висновки доступні у повному дослідницькому звіті, що супроводжується методологічною нотаткою. Проєкт було створено як приклад для побудови публічно доступної бази даних з відкритих джерел про жертви серед цивільного населення в Україні. Цифри не претендують на вичерпність та остаточність.
Серед ключових висновків були такі:
Протягом досліджуваного періоду було повідомлено про загибель щонайменше 275 і до 438 цивільних осіб внаслідок використання вибухових засобів. Крім того, було повідомлено про поранення від 471 до 829 цивільних осіб.
У випадках, коли місцеві джерела надавали більше детальну інформацію про жертв, “Airwars” встановив, що щонайменше 30 дітей, 52 жінки і 61 чоловік були ймовірно вбиті російськими військами.
Щонайменше у 60 випадках (майже третина усіх інцидентів) цивільні, які загинули або були поранені внаслідок артилерійських обстрілів та ударів російською артилерією, перебували у своїх помешканнях.
Війна мала руйнівний вплив на інфраструктуру у всьому місті. Щонайменше 16 випадків завдавання шкоди цивільному населенню пов’язані з обстрілом або ударом російської артилерії по лікарнях та інших медичних закладах.
У 95% повідомлених інцидентів про завдану цивільному населенню шкоду не було жодних супутніх повідомлень про військові жертви або пошкодження військових об’єктів попри заяви Росії про те, що вони атакують лише військові об’єкти.
Найжахливіший випадок заподіяння шкоди цивільному населенню було зафіксовано 9 березня в Ізюмі. Внаслідок ударів і артилерійському обстрілу по п’ятиповерховому будинку загинуло від 44 до 54 цивільних осіб, включаючи до шести дітей.
У порівнянні з іншими конфліктами, які відстежувала “Airwars”, було значно менше публічно названих жертв – швидше за все, це результат політики українського уряду щодо захисту даних і конфіденційності.
Знімок інтерактивної бази даних Airwars про жертви серед цивільного населення в Харкові
Битва за Харків
“Airwars” є провідною світовою організацією, яка відстежує вплив військових конфліктів на цивільне населення, і вже десять років відслідковує наслідки військового втручання в конфлікти, в тому числі втручання коаліції під проводом США проти Ісламської держави та російських військових в Сирії.
Війна в Україні призвела до безпрецедентного зосередження уваги на заподіяній шкоді цивільному населенню, але масштаби насильства перевищили всі механізми оцінки жертв. Було запущено численні проєкти, які містять як дослідження з відкритих джерел інформації, так і розслідування на місцевості. Ці спроби підрахунку втрат є кумулятивними, кожна з яких висуває різні деталі на перший план. Метою таких зусиль є, зрештою, створення доказової бази для встановлення справедливості та притягнення до відповідальності, одночасно створюючи уявлення про масштаби втрат.
Після консультацій з міжнародними та українськими партнерами щодо прогалин у такому обліку втрат “Airwars” зосередила свою пілотну програму на битві за Харків.
Друге за розміром місто України, Харків, є одним з найбільш постраждалих міст під час війни. Розташоване приблизно за 40 км від російського кордону, з великою кількістю російськомовного населення і тісними зв’язками з російською економікою, місто було ключовою ціллю агресора з початку російського вторгнення 24 лютого 2022 року.
Коли російські війська вторглися в Україну з різних напрямків, тисячі військових увійшли до Харківської області. Міста і села зазнали сильних обстрілів. За кілька тижнів ключові міста області, зокрема, Ізюм, Куп’янськ та Балаклія, було окуповано російськими військами.
Сам Харків ніколи не був окупований, але, натомість, став ареною інтенсивних боїв та массової евакуації.
В кінці квітня 2022 року українські війська розпочали контрнаступ у Харківській області. До 13 травня російські війська були витіснені з околиць міста – битва за Харків була оголошена виграною. Ще кілька місяців знадобилося українським військам, щоб повернути інші окуповані Росією міста в Харківській області.
Людські страждання
Дослідження “Airwars”, яке проводила наша українська дослідницька група протягом дев’яти місяців, передбачало ретельний збір усіх публічно оприлюднених подробиць щодо вчинення шкоди цивільному населенню. Загалом дослідники відстежили 200 випадків завдання шкоди цивільному населенню, заподіяної вибуховою зброєю за цей період. Кожен із них має власну спеціальну оцінку та сторінку на вебсайті “Airwars”. Майже у всіх випадках російська військова агресія зазначалася як єдина відповідальна сторона.
Ці випадки розповідають про загальну картину війни, а також про окремі страждання. Сусіди, які загинули, обідаючи разом, 96-річна жертва Голокосту, яка загинула вдома – жахливі історії, які складаються в більш широку картину.
17 березня 2022 року мати загинула, коли її будинок був обстріляний вночі. За повідомленнями, вона тримала на руках свою чотирирічну доньку, щоб захистити її. Дитина вижила.
Дослідники “Airwars” також відстежували пошкодження інфраструктури, причому заклади охорони здоров’я були одними з найбільш поширених об’єктів атак. “Airwars” задокументувала пошкодження 16 закладів охорони здоров’я під час інцидентів, у яких також загинули чи були поранені цивільні особи. Серед них були лікарні, пункт донорства крові, аптека, а також швидка допомога. 3 березня сирійський лікар, відомий як гінеколог з міста Дейр-ез-Зор, загинув, коли, за попередніми даними, російський міномет вдарив по Харківській обласній лікарні.
За схемою, схожою на ту, про яку часто повідомляють у Сирії, Airwars також відстежила три повідомлення про так звані “подвійні удари”, коли за ударом слідує другий раунд ударів в той час, коли екстрені служби або мирні мешканці перебувають на місці інциденту.
У 95% випадків постраждали лише цивільні особи
Ключовою дискусією протягом війни було те, в якій мірі російські війська завдавали ударів по легітимних військових цілях. Російські офіційні особи звинувачують Україну в розміщенні військових цілей поблизу цивільного населення, тоді як Україна стверджує, що удари є навмисно невибірковими.
Наші дані показують, що в 94,5% випадків, коли було повідомлено про загибель або поранення цивільних осіб (189 інцидентів), місцеві джерела повідомляли, що цивільні особи були єдиними жертвами російської агресії, і не згадували жодних військових об’єктів чи загиблих українських військовослужбовців.
Хоча оприлюдення інформації про втрати серед українських військових заборонено згідно з українським законодавством, що, можливо, пояснює відносно низькі показники військових втрат, цей висновок перегукується з іншими повідомленнями правозахисних організацій, таких як Human Rights Watch.
Українське інформаційне середовище відрізняється від інших конфліктів, за якими стежить “Airwars”, відсутністю відомостей про особисті дані жертв. В українському медіапросторі згадується мало імен жертв, а також наявна лише обмежена інформація про їх стать, вік або професію. Це значно відрізняється від інших конфліктів, які відстежує “Airwars”, включаючи авіаудари США в Ємені та Іраку, російські бомбардування в Сирії та ізраїльські бомбардування в Газі та Сирії, і створює перешкоди у більш грунтовному обліку жертв.
Наприклад, за один інтенсивний місяць бомбардувань сирійського міста Алеппо російськими та сирійськими урядовими військами в липні 2016 року наша команда відстежила 76 різних інцидентів, в яких постраждало цивільне населення, і там ми встановили ідентичність 187 жертв. У березні 2022 року в Харківській області ми відстежили 70 окремих інцидентів, пов’язаних із завданням шкоди цивільному населенню внаслідок російських ударів, але загалом встановили ідентичність лише 37 жертв.
Існує низка потенційних причин цього браку інформації. Ключовим фактором є політика України щодо захисту приватності, яку влада застосовує для захисту особистих даних цивільних осіб. Вона дозволяє оприлюднювати імена лише за згодою жертви або її/його сім’ї.
У Іраку, Лівії, Сомалі та Сирії такі офіційні структури або відсутні, або не викликають довіру серед цивільного населення. У зв’язку з цим цивільні особи були змушені заповнювати прогалини – публікувати дані про загиблих у соціальних мережах, зокрема у Facebook. В той час, Україна має дієву державу зі структурами безпеки, розслідування, судово-експертної та медично-правової експертизи, які працювали над обліком цивільних постраждалих ще з початку російської агресії проти країни.
(Translated to Ukrainian by Igor Corcevoi and Iryna Chupryna)
Основною мовою “Airwars” є англійська. У разі виникнення питань, пов’язаних з цим документом, будь ласка, перегляньте нашу англомовну версію тут або зв’яжіться з нами за адресою info@airwars.org
