UN Headquarters in Geneva (photo from Wikimedia Commons)

start date
end date
313 Results
sort by:


July 14, 2023

Written by

Megan Karlshoej-Pedersen

Header Image

UN Headquarters in Geneva (photo from Wikimedia Commons)

New UN Human Rights Council study emphasises importance of casualty recording for human rights

A breakthrough United Nations report outlining the importance of casualty recording for the protection and promotion of human rights has received nearly universal support at the Human Rights Council’s 53rd session.

The report, which linked casualty recording and human rights obligations directly, received widespread support at the council on July 3rd – with 19 states and observers expressing support for the findings and recommendations. Only one state, Venezuela, expressed objections.

The study will create pressure on states – many of which have previously expressed confusion and hesitancy regarding their obligations around casualty recording – to do more to monitor the civilian impact of conflict.

Setting the tone for the Council session, the report from the High Commissioner for Human Rights recommended that states: “ensure that casualty recording systems and policies are in place and report publicly on all casualties believed to have resulted from hostilities or violence and their circumstances, including for reparations and accountability”.

If implemented, such measures would create a global best practice around casualty monitoring. There is currently little transparency about how states record casualties from their own actions, and state militaries often face accusations of undercounting the civilian impact of their actions.

In the United Kingdom, for example, the Ministry of Defence refuses to publicly disclose details on its own mechanism for casualty recording in the war against ISIS. Airwars is challenging this position in a tribunal later this year.

The importance of casualty recording 

The High Commissioner’s report emphasised; “Casualty recording is an important and effective means of delivering on a range of fundamental human rights”. The report further notes: “In addition to disciplinary and accountability measures, such information can be used to foster compliance with international law, including by changing practices and behaviour and enhancing training to this end.”

The US delegation reflected on casualty recording in Ukraine, acknowledging that: “we still do not know the full picture. For that reason, we must advance efforts to create a comprehensive casualty recording system that accounts for all casualties, both civilian and military.”

The delegation went on to emphasise that the US is keen to “aid the international community in developing a casualty reporting mechanism at the international level to contribute to equal access to justice for all”

The support for casualty recording is particularly significant in the context of other successes for civilian protections at the UN last week. In a statement welcoming the report on casualty recording, 56 states of the ‘Group of Friends of R2P’ emphasised the connection between casualty recording and atrocity prevention.

A week earlier, a resolution was adopted at the General Assembly creating an independent institution to examine the fate of all people who are missing in Syria. Since the beginning of the Syrian conflict in 2011, an estimated 130,000 people have gone missing or been forcibly disappeared.

The moves at the UN follow other international assertions on the importance of casualty recording. The Explosive Weapons Declarations, signed by nearly 90 states in November last year, urges states to “record and track civilian casualties, and [ensure] the use of all practicable measures to ensure appropriate data collection.” The US’ Civilian Harm Mitigation and Response Action Plan (CHMRAP), which is widely seen as one of the most ambitious and detailed national policies on this topic, highlights that “developing standardized reporting procedures for operational data to inform civilian harm assessments …will improve DoD’s ability to mitigate and respond to civilian harm.”

The work of independent civil society organisations

Airwars has been collaborating with civil society organisations, particularly Every Casualty Counts and other partners in the Casualty Recorder’s Network, to present evidence for the Human Rights Council report over the last year.

Last year, Every Casualty also released a hard hitting report outlining the requirements for casualty recording across legal regimes. It found that “international humanitarian and human rights law contain extensive requirements regarding states’ duties to account for the dead and missing in armed conflict and other situations of gross human rights violations… these duties are universally binding on all states.”

The work of these organisations was emphasised throughout the report. On the work of Airwars, the report highlighted our work with the US military and Government in particular, highlighting that: “more than 70 per cent of United States internal inquiries into civilian casualties caused by air strikes in the Syrian Arab Republic and Iraq since 2014 have been based on casualty recording submitted by Airwars.”

The report also drew attention to the advocacy work of organisations like Airwars, writing: “…following years of advocacy and engagement based in part on [Airwars’] findings on casualties in Iraq, Libya, Somalia, the Syrian Arab Republic and Yemen, the United States Department of Defense issued the Civilian Harm Mitigation and Response Action Plan in August 2022.”

We welcome the findings of the report on casualty recording and the widespread support it received at the Human Rights Council last week. It brings clarity to the requirements on states and reaffirms, at an international level, the importance of accurately recording and reporting on casualties in warfare.

▲ UN Headquarters in Geneva (photo from Wikimedia Commons)


July 3, 2023

Written by

Anna Zahn and Clarie Alspektor

Header Image

DoD photo by Air Force Staff Sgt. Julian Kemper

Civil society demands transparency over latest US military civilian harm investigation

On June 29th 2023, Airwars joined 20 human rights, humanitarian and civilian protection organisations in sending a letter to Defense Secretary Lloyd Austin calling for greater commitments to transparency and due process over its on-going investigation into the May 3rd strike in Syria that killed Lutfi Hassan Masto.

Within hours of the US strike local sources reported that Masto was a civilian, not the ‘senior Al-Qaeda leader’ the US military claimed him to be.

▲ DoD photo by Air Force Staff Sgt. Julian Kemper


June 5, 2023

Written by

Megan Karlshoej-Pedersen

Header Image

Hawijah's industrial area in 2021, showing the damage and destruction that remained widespread (Image via Roos Boer, PAX)

On the eighth anniversary of the Dutch airstrike that destroyed the Iraqi town of Hawijah, the Netherlands faces a crossroad on its approach to the protection of civilians.

On the night of June 2nd 2015, the Dutch military released a munition on an ISIS car bomb factory in the Iraqi city of Hawijah. The strike lit 18,000 kg of TNT hidden in the factory, causing an immense secondary explosion; in an instant, at least 70 civilians were reported killed and an entire section of the city was reduced to rubble.

The pilots who had conducted the strike immediately reported the extensive destruction of Hawjiah to the Ministry of Defence (MoD). Just two weeks later, the US Central Command of the coalition that the Dutch were contributing to, submitted a report to the MoD emphasising that reports of over 70 civilians killed were credible. Regardless of these reports, the Minister of Defence made statements to parliament claiming that the strikes had caused no collateral damage.

Four years later, under significant media and civil society pressure, the Government acknowledged the civilian harm that had occurred.

In the years since, the Netherlands has done much work to review its policy framework on civilian harm mitigation, tracking, and response. But the independent inquiry set up to look into the incident in 2020 has yet to release its report, and key members of the investigating team have stepped away from the process. Last month, fresh revelations about civilian harm allegations once again made headlines in the Netherlands – though the Minister of Defense still told parliament that an independent examination of the full Dutch campaign was not needed.

Airwars is one of a small group of NGOs who meet routinely with the Dutch MoD to advise on where improvements could be made with regards to its policies and practices on civilian protection. This article reflects on the steps taken since the deadly Hawijah strike, and highlights some of the critical gaps and questions that remain.

The rubble of a building in Hawijah (courtesy of Roos Boer, PAX)

Accountability to the people of Hawijah

In an effort to hold themselves accountable for the harm caused in Hawijah, the Dutch Government and MoD have taken a dual approach. On the one hand, a commission was launched in 2020, named after its lead, Minister of State Winnie Sorgdrager. The Sorgdrager commission aims to investigate the Dutch strike itself, and the civilian harm that followed, rather than the political decisions around the incident.

In parallel, the Government donated a ‘voluntary compensation’ of €4.4million to two international organisations, the International Organisation for Migration (IOM) and the UN Development Programme (UNDP) in order for these to deliver aid and development programmes in Hawijah.

In both processes, the Dutch government has been accused of excluding key local voices. When researchers from the charity PAX travelled to Hawijah in 2021, they read a statement to the Mayor and local NGO coordinators from the MoD on the implementation of the IOM project, which had allegedly started in May 2021 with “local authority…closely involved in every step of the way”, only to look up to shocked faces from the key local stakeholders who were apparently unaware of the project and said that they had never been consulted.

PAX’s findings also emphasised that the priorities for response outlined by the people of Hawijah remained unaddressed by the Dutch Government. Namely: an apology from the Dutch Government, and individual compensation payments. Many of those affected by the 2015 blast lost businesses, homes, and sources of livelihood, while simultaneously facing mounting medical bills. For these individuals, a community wide programme focused on restoring access to electricity and demining the city may provide some benefits – but was said to be inappropriate support to individuals harmed by the Dutch strike.

At the same time, the Sorgdrager Commission is experiencing major challenges in fulfilling its own mandate, with two out of three members of the commission apparently no longer able to give time on a regular basis. There remains little clarity on when the report from the Commission will be published, how the investigation has been carried out, and whether or not the voices of civilians in Hawijah have been listened to and taken into account.

Transparency on targeting and civilian harm tracking systems

In addition to the process of attempting to bring accountability to those in Hawijah, the Dutch MoD has been engaging in a process of reviewing its policy framework on civilian harm mitigation, tracking, and response, with a consortium of civil society organisations including PAX, Airwars, CIVIC, Open State Foundations and experts at the University of Utrecht.

The ‘Roadmap Process’ has led to notable progress in some key areas; this incudes an additional paragraph on the risks to civilians from Dutch military action in the reporting requirements outlined in Article 100 of the Dutch constitution. As a result of consistent pressure from the consortium of civil society groups and pressure from the media, the MoD also recently released details of all strikes conducted during their contribution to the anti-ISIS coalition in Iraq and Syria. While this data does not include information on civilian harm, it is an important step in the right direction.

This model of consistent, structured engagement between civil society organisations, many of whom provide a direct link to those affected by Dutch military action, and the MoD serves as a model of inspiration for many of the Netherland’s allies, where Ministries of Defence are less willing to engage in structured engagement, including Belgium and the UK.

However, whilst these are positive steps in the right direction, there are also causes for concern. The same media outlets which revealed Dutch responsibility for the Hawijah blast in 2019, recently published evidence of a further strike in Mosul in 2016, which killed at least 7 civilians. This highlights the importance of continuing to examine allegations of harm from Dutch strikes in the anti-ISIS coalition – as well as the importance of ensuring that the MoD and Government have systems in place to effectively communicate about harm when it is uncovered.

In response to the newest allegations of civilian harm, The Minister of Defence announced a new inquiry into the attack, as well as the aforementioned release of data on Dutch strikes. Yet just a few weeks later, she revealed  that she “see[s] no reason” for wider independent examinations into Dutch involvement in strikes which may have caused civilian harm during the anti-ISIS coalition. A system that is only reactive rather than proactive in addressing civilian harm falls below the standards that Airwars and many of its civil society partners have long identified as best practice.

Moving forward

As we review the Dutch approach to civilian harm mitigation and tracking eight years on from Hawijah, we’re facing positive changes in commitments and outlook, as well as some positive policy reforms. At the same time, we are also facing a city that remains destroyed, with rubble still littering the streets, and a population that is being told that the development programmes which were launched in response to the strike in June 2015 have made great strides – a claim many do not recognise.

This is in no way a unique challenge with Dutch military policy. It speaks to the wider lack of transparency and accountability that permeates so much of modern warfare.

The Netherlands stands out insofar as they now face a crossroads: they can either use the positive changes from the last few years, including the establishment of the Roadmap Process, to become a European leader on civilian harm tracking. Or they fail to implement needed changes in their systems and instead continue to widen the gap between rhetoric and reality on the ground when it comes to civilian harm from Dutch actions.


Read more about our coverage of Dutch actions below:

    Dutch Parliament set to debate improvements in policies to protect civilians (2022) After Hawija: Dutch Ministry of Defence maps route forward (2022) Fresh revelations show Hawijah’s people are still far from receiving answers on deadly 2015 Dutch airstrike (2021) After Hawija: The way forward for the Dutch Ministry of Defence (2021) “Some families were completely wiped out”: The Mayor of Hawijah speaks out (2020) Dutch F-16 pilots break their silence on airstrikes and civilian harm (2020) Dutch Ministry of Defence promises significant transparency changes (2019) Investigation accuses Dutch military of involvement in 2015 Iraq airstrike which led to deaths of 70 civilians (2019) ‘That’s just how we do it.’ Minister upholds court’s decision not to identify Dutch civilian harm events (2018) Refusal by The Netherlands Defence Ministry to identify specific civilian harm events impedes natural justice, and runs counter to actions by other Coalition allies (2018) The renewed Netherlands mission against ISIS risks the lowest levels of public transparency and accountability among allies in a very different war (2017) Netherlands airstrikes in Iraq and Syria: Towards improved transparency and public accountability (2016)
▲ Hawijah's industrial area in 2021, showing the damage and destruction that remained widespread (Image via Roos Boer, PAX)


May 18, 2023

Written by

Airwars Staff

Header Image

Співробітник ДСНС дивиться на будівлю мерії на центральній площі міста після обстрілу Харкова, Україна, вівторок, 1 березня 2022 р. (AP Photo/Pavel Dorogoy)

Архів загиблих і поранених мирних жителів Харківської області є на сьогодні одним з найґрунтовніших документів у відкритому доступі.

Мати, яка загинула, тримаючи свою дитину в обіймах; літня жінка, яку вразив уламок, коли вона годувала бездомних котів; сім’я, похована під завалами протягом кількох тижнів – це одні із сотень спустошливих людських історій, які містить новий дослідницький портал Airwars про війну в Україні. На сьогодні він є одним з найбільш детальних документів у відкритому доступі про вплив війни на цивільне населення.

Протягом дев’яти місяців нова дослідницька група “Airwars” по Україні ретельно задокументувала кожне оприлюднене повідомлення про заподіяну шкоду цивільному населенню від вибухової зброї під час “битви за Харків”, що тривала від початку російського вторгнення 24 лютого до 13 травня 2022 року.

Дані можна вивчати на порталі Airwars  за допомогою інтерактивної карти, бази даних щодо цивільних жертв та теплової карти міста. Наші висновки доступні у повному дослідницькому звіті, що супроводжується методологічною нотаткою. Проєкт було створено як приклад для побудови публічно доступної бази даних з відкритих джерел про жертви серед цивільного населення в Україні. Цифри не претендують на вичерпність та остаточність.

Серед ключових висновків були такі:

    Протягом досліджуваного періоду було повідомлено про загибель щонайменше 275 і до 438 цивільних осіб внаслідок використання вибухових засобів. Крім того, було повідомлено про поранення від 471 до 829 цивільних осіб. У випадках, коли  місцеві джерела надавали більше детальну інформацію про жертв, “Airwars” встановив, що щонайменше 30 дітей, 52 жінки і 61 чоловік були ймовірно вбиті російськими військами. Щонайменше у 60 випадках (майже третина усіх інцидентів) цивільні, які загинули або були поранені внаслідок артилерійських обстрілів та ударів російською артилерією, перебували у своїх помешканнях. Війна мала руйнівний вплив на інфраструктуру у всьому місті. Щонайменше 16 випадків завдавання шкоди цивільному населенню пов’язані з обстрілом або ударом російської артилерії по лікарнях та інших медичних закладах. У 95% повідомлених інцидентів про завдану цивільному населенню шкоду  не було жодних супутніх повідомлень про військові жертви або пошкодження військових об’єктів попри заяви Росії про те, що вони атакують лише  військові об’єкти. Найжахливіший випадок заподіяння шкоди цивільному населенню було зафіксовано 9 березня в Ізюмі. Внаслідок ударів і артилерійському обстрілу по п’ятиповерховому будинку загинуло від 44 до 54 цивільних осіб, включаючи до шести дітей. У порівнянні з іншими конфліктами, які відстежувала “Airwars”, було значно менше публічно названих жертв – швидше за все, це результат політики українського уряду щодо захисту даних і конфіденційності.

Знімок інтерактивної бази даних Airwars про жертви серед цивільного населення в Харкові

Битва за Харків

“Airwars” є провідною світовою організацією, яка відстежує вплив військових конфліктів на цивільне населення, і вже десять років відслідковує наслідки військового втручання в конфлікти, в тому числі втручання коаліції під проводом США проти Ісламської держави та російських військових в Сирії.

Війна в Україні призвела до безпрецедентного зосередження уваги на заподіяній шкоді цивільному населенню, але масштаби насильства перевищили всі механізми оцінки жертв. Було запущено численні проєкти, які містять як дослідження з відкритих джерел інформації, так і розслідування на місцевості. Ці спроби підрахунку втрат є кумулятивними, кожна з яких висуває різні деталі на перший план. Метою таких зусиль є, зрештою, створення доказової бази для встановлення справедливості та притягнення до відповідальності, одночасно створюючи  уявлення про масштаби втрат.

Після консультацій з міжнародними та українськими партнерами щодо прогалин у такому обліку втрат “Airwars” зосередила свою пілотну програму на битві за Харків.

Друге за розміром місто України, Харків, є одним з найбільш постраждалих міст під час війни. Розташоване приблизно за 40 км від російського кордону, з великою кількістю російськомовного населення і тісними зв’язками з російською економікою, місто було ключовою ціллю агресора з початку російського вторгнення 24 лютого 2022 року.

Коли російські війська вторглися в Україну з різних напрямків, тисячі військових увійшли до Харківської області. Міста і села зазнали сильних обстрілів. За кілька тижнів ключові міста області, зокрема, Ізюм, Куп’янськ та Балаклія, було окуповано російськими військами.

Сам Харків ніколи не був окупований, але, натомість, став ареною інтенсивних боїв та массової евакуації.

В кінці квітня 2022 року українські війська розпочали контрнаступ у Харківській області. До 13 травня російські війська були витіснені з околиць міста – битва за Харків була оголошена виграною. Ще кілька місяців знадобилося українським військам, щоб повернути інші окуповані Росією  міста в Харківській області.

Людські страждання

Дослідження “Airwars”, яке проводила наша українська дослідницька група протягом дев’яти місяців, передбачало ретельний збір усіх публічно оприлюднених подробиць щодо вчинення шкоди цивільному населенню. Загалом дослідники відстежили 200 випадків завдання шкоди цивільному населенню, заподіяної вибуховою зброєю за цей період. Кожен із них має власну спеціальну оцінку та сторінку на вебсайті “Airwars”. Майже у всіх випадках російська військова агресія зазначалася як єдина відповідальна сторона.

Ці випадки розповідають про загальну картину війни, а також про окремі страждання. Сусіди, які загинули, обідаючи разом, 96-річна жертва Голокосту, яка загинула вдома – жахливі історії, які складаються в більш широку картину.

17 березня 2022 року мати загинула, коли її будинок був обстріляний вночі. За повідомленнями, вона тримала на руках свою чотирирічну доньку, щоб захистити її. Дитина вижила.

Дослідники “Airwars” також відстежували пошкодження інфраструктури, причому заклади охорони здоров’я були одними з найбільш поширених об’єктів атак. “Airwars” задокументувала пошкодження 16 закладів охорони здоров’я під час інцидентів, у яких також загинули чи були поранені цивільні особи. Серед них були лікарні, пункт донорства крові, аптека, а також швидка допомога. 3 березня сирійський лікар, відомий як гінеколог з міста Дейр-ез-Зор, загинув, коли, за попередніми даними, російський міномет вдарив по Харківській обласній лікарні.

За схемою, схожою на ту, про яку часто повідомляють у Сирії, Airwars також відстежила три повідомлення про так звані “подвійні удари”, коли за ударом слідує другий раунд ударів в той час, коли екстрені служби або мирні мешканці перебувають на місці інциденту.

У 95% випадків постраждали лише цивільні особи

Ключовою дискусією протягом війни було те, в якій мірі російські війська завдавали ударів по легітимних військових цілях. Російські офіційні особи звинувачують Україну в розміщенні військових цілей поблизу цивільного населення, тоді як Україна стверджує, що удари є навмисно невибірковими.

Наші дані показують, що в 94,5% випадків, коли було повідомлено про загибель або поранення цивільних осіб (189 інцидентів), місцеві джерела повідомляли, що цивільні особи були єдиними жертвами російської агресії, і не згадували жодних військових об’єктів чи загиблих українських військовослужбовців.

Хоча оприлюдення інформації про втрати серед українських військових заборонено згідно з українським законодавством, що, можливо, пояснює відносно низькі показники військових втрат, цей висновок перегукується з іншими повідомленнями правозахисних організацій, таких як Human Rights Watch.

Українське інформаційне середовище відрізняється від інших конфліктів, за якими стежить “Airwars”, відсутністю відомостей про особисті дані жертв. В українському медіапросторі згадується мало імен жертв, а також наявна лише обмежена інформація про їх стать, вік або професію. Це значно відрізняється від інших конфліктів, які відстежує “Airwars”, включаючи авіаудари США в Ємені та Іраку, російські бомбардування в Сирії та ізраїльські бомбардування в Газі та Сирії, і створює перешкоди у більш грунтовному обліку жертв.

Наприклад, за один інтенсивний місяць бомбардувань сирійського міста Алеппо російськими та сирійськими урядовими військами в липні 2016 року наша команда відстежила 76 різних інцидентів, в яких постраждало цивільне населення, і там ми встановили ідентичність 187 жертв. У березні 2022 року в Харківській області ми відстежили 70 окремих інцидентів, пов’язаних із завданням шкоди цивільному населенню внаслідок російських ударів, але загалом встановили ідентичність лише 37 жертв.

Існує низка потенційних причин цього браку інформації. Ключовим фактором є політика України щодо захисту приватності, яку влада застосовує для захисту особистих даних цивільних осіб. Вона дозволяє оприлюднювати імена лише за згодою жертви або її/його сім’ї.

У Іраку, Лівії, Сомалі та Сирії такі офіційні структури або відсутні, або не викликають довіру серед цивільного населення. У зв’язку з цим цивільні особи були змушені заповнювати прогалини – публікувати дані про загиблих у соціальних мережах, зокрема у Facebook. В той час, Україна має дієву державу зі структурами безпеки, розслідування, судово-експертної та медично-правової експертизи, які працювали над обліком цивільних постраждалих ще з початку російської агресії проти країни.

(Translated to Ukrainian by Igor Corcevoi and Iryna Chupryna)

Основною мовою “Airwars” є англійська. У разі виникнення питань, пов’язаних з цим документом, будь ласка, перегляньте нашу англомовну версію тут або зв’яжіться з нами за адресою

▲ Співробітник ДСНС дивиться на будівлю мерії на центральній площі міста після обстрілу Харкова, Україна, вівторок, 1 березня 2022 р. (AP Photo/Pavel Dorogoy)


May 18, 2023

Written by

Airwars Staff

Archive of civilians killed and injured in Ukrainian region among the most in-depth public documentation to date

A mother killed cradling her child in her arms, an elderly woman hit by shrapnel while feeding stray cats, a family buried under rubble for weeks – these are among hundreds of devastating human stories recorded in Airwars’ new Ukraine research portal, among the most in-depth public documentation of the war’s human impact to date.

Over nine months, Airwars’ new Ukraine research team documented every publicly reported civilian harm allegation from explosive weapons in the ‘Battle of Kharkiv,’ which lasted from the Russian invasion on February 24th until May 13th 2022.

▲ A member of the Ukrainian Emergency Service looks at the City Hall building in the central square following shelling in Kharkiv, Ukraine, Tuesday, March 1, 2022. (AP Photo/Pavel Dorogoy)


April 5, 2023

Written by

Airwars Staff

Tribunal follows Ministry of Defence and Information Commissioner's refusal to release details of incident

Airwars is to challenge the Ministry of Defence and the Information Commissioner at a tribunal over the refusal to release basic information about the sole civilian the UK accepts killing in the war against the Islamic State, it announced on Wednesday.

During the eight years of the UK’s contribution to the Anti-ISIS Coalition in Iraq and Syria, British aircrafts dropped more than 4,300 munitions, and the Ministry of Defence claims to have killed more than 4,000 ISIS militants. Yet the strike on March 26, 2018 remains the only time the UK government has officially accepted harming civilians.

▲ US and British Reapers are playing a major role in the war against ISIL (Library image via US Air Force/ Staff Sgt. John Bainter)


April 4, 2023

Written by

Airwars Staff

Header Image

لقطة شاشة من تحقيق الحروب الجوية في الأضرار التي لحقت بالمدنيين جراء غارات المملكة المتحدة

كشف تحقيق استمر لمدة عام عن مقتل عشرات المدنيين جراء غارات جوية محتملة للمملكة المتحدة

قضت الحروب الجوية و الجارديان العام الماضي في التحقيق في الغارات الجوية البريطانية في العراق وسوريا ، بين عامي 2014 و 2020. ووجدنا أدلة على ما لا يقل عن ست غارات جوية وقعت في الموصل ، يُرجح أنها كانت هجمات بريطانية ، قتلت وألحقت الأذى بالمدنيين في المدينة.

▲ لقطة شاشة من تحقيق الحروب الجوية في الأضرار التي لحقت بالمدنيين جراء غارات المملكة المتحدة


March 24, 2023

Written by

Airwars Staff

Year-long investigation identifies dozens of civilians killed in likely UK strikes

A new Airwars and The Guardian investigation has identified dozens of Iraqi and Syrian civilians killed by likely UK airstrikes, as part of a widespread package picking apart the British claim to have fought a near victimless eight-year war.

Since 2014, the UK has dropped more than 4,000 munitions in the war against the so-called Islamic State. It claims that those strikes have killed more than 4,000 ISIS militants, but has only accepted responsibility for the death of one civilian.

▲ A screengrab from Airwars investigation into UK civilian harm